Повернення захисників додому — це не лише радість зустрічі, а й складний шлях адаптації. У Краснопільській громаді цю відповідальну місію виконує Людмила Гоч — фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. В інтерв’ю вона розповіла, чому її робота — це більше, ніж консультування, та як громада допомагає воїнам знайти себе у мирному житті.
— Людмило, поясніть, будь ласка, хто такий «фахівець із супроводу ветеранів»? Яка ваша основна мета? З якою категорією осіб Ви працюєте7
Людмила Гоч: Якщо говорити просто, я — навігатор для ветерана у цивільному житті. Моя основна мета — забезпечити максимально комфортний перехід від військової служби до мирних реалій. Ми працюємо не лише з самими ветеранами та ветеранками а й військовослужбовцями, рятувальниками, поліцейськими, які лікуються чи проходять реабілітацію після бойових дій і ще не мають статусу УБД, або ОІВВ, людьми з особливими заслугами перед Батьківщиною, постраждалими учасниками Революції Гідності, військовими, яких позбавили свободи в наслідок агресії рф та їхніми родинами, родинами загиблих, або зниклих безвісти Захисників і Захисниць, іншими мобілізованими. Завдання — щоб кожна людина відчула підтримку держави та громади не на папері, а на ділі.
— Яке коло питань ви допомагаєте вирішувати? З чим ветерани звертаються найчастіше?
Людмила Гоч: Спектр обов’язків дуже широкий. Це справді комплексний супровід: Соціальний захист: консультування з оформлення пільг, виплат та допомога з документами. Медицина: консультування в можливості отримання реабілітації, протезування та медичних послуг у тому числі з психологічної допомоги. У разі розшуку зниклих безвісти надаю допомогу у зборі документів до координаційного штабу. Тісна співпраця із службою з питань праці дає можливість вирішити питання працевлаштування, навчання, започаткування власної справи нашим ветеранам.
— Ви працюєте безпосередньо в Краснопільській громаді. Як вибудувана взаємодія з місцевою владою?
Людмила Гоч: Моя посада передбачає постійну комунікацію. Дуже важливою у моїй роботі є підтримка та тісна співпраця з органами місцевого самоврядування, підприємствами та лікаренями. Краснопільський центр надання соціальних послуг є потужним партнером у роботі з ветеранами. Я надаю консультації та супроводжую осіб даної категорії за зверненням, не залежно від їх місця реєстрації та фактичного місця проживання.
— Які вимоги висуваються до людини на такій посаді? Чи достатньо просто мати бажання допомогти?
Людмила Гоч: Бажання — це фундамент, але потрібна серйозна підготовка. Згідно з інструкцією перевага надається членам родин військовослужбовців. Мій чоловік вже більше 10 років є військовослужбовцем. То ж проблеми захисників мені знайомі і близькі. Але головне — це особисті якості: емпатія, стресостійкість та вміння зберігати конфіденційність. Ветерани мають довіряти нам.
— Чи передбачає ваша робота «кабінетний» стиль, чи ви мобільні?
Людмила Гоч: Режим роботи визначений правилами громади. Якщо ветеран має обмежені фізичні можливості, ми допомагаємо організувати транспорт. Я йду назустріч потребам ветеранів. Знаходжу контакти, телефоную. Пропоную свою допомогу. Іноді сама собі здаюсь нав’язливою, але розумію стан наших захисників, їх відчай, втому, відсутність бажання щось робити. Саме для цього і потрібен супровід. Допомогти ветеранам зрушити з «мертвої» точки. Коли здається, що вже нічого не вийде, коли опустились руки після першого невдалого походу до тієї чи іншої інстанції. Враховуючи те, що мешканці нашої громади вимушені були евакуюватись, є труднощі з громадським транспортом на нових місцях проживання. За потреби, надаю консультації і послуги у вихідні дні. У телефонному режимі на зв’язку 24 на 7
— Що для вас є найскладнішим у роботі?
Людмила Гоч: Найскладніше — це емоційний вантаж. Ми працюємо з людьми, які бачили війну та з родинами, які втратили рідних на цій війні. Це, здебільшого люди з Краснопільщини. З якими ми проживали в одному селищі. Контактували, спілкувались, товаришували. Особисто переживаю з батьками, син яких зник безвісти, з дружинами загиблих захисників. Кожен кейс – це трагедія родини, яка травмує ї мою душу. Я ж маю вселяти віру і докласти всіх зусиль для досягнення поставленої задачі супроводу. Тому обов’язковою частиною моєї роботи є постійне підвищення кваліфікації та вивчення новітніх технологій супроводу. Ми маємо бути професійними, щоб наша допомога була ефективною.
— Що б ви хотіли сказати ветеранам нашої громади?
Людмила Гоч: Ви не залишилися наодинці зі своїми проблемами. Ми тут, щоб допомогти вам реалізувати всі права та можливості, які гарантує держава. Приходьте, звертайтеся — ми разом знайдемо шлях для вашої успішної адаптації вдома.
Спілкувалась Інна Загорулько
Газета “Перемога”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
