«Легендарний президент клубу» — саме так скаже кожен, хто хоча б раз перетинався з експрезидентом краснопільського ФК «Явір» Володимиром Даниловичем Саєнком. Завдяки його неймовірному ентузіазму, вмінню переконувати та справжньому фанатизму, на футбольній мапі України з’явилася амбітна команда, яка змусила поважати невеликий райцентр на Сумщині всю країну.
28 квітня Володимир Данилович відзначає свій 86-й день народження. Попри поважний вік, він залишається у чудовій формі, випромінює позитив та віру в нашу Перемогу. Його головна мрія сьогодні — відродження рідної команди, якій він віддав майже 20 років життя.
Шлях від лісгоспу до Першої ліги Любов до футболу супроводжувала Володимира Саєнка завжди. Ще працюючи лісотехніком, він грав за збірну Липоводолинського району. Очоливши Краснопільський лісгосп, він одразу створив команду. Тріумфальний шлях «Явора» розпочався з «золотої» осені 1984-го та Кубка області 1985-го. Далі — вихід на всеукраїнську арену: КФК, Перехідна, Друга та Перша ліги.
Саєнко зміг неможливе: він змусив керівників району та області полюбити футбол так, як любив його сам. Під його керівництвом «Явір» провів на професійному рівні 506 матчів протягом 14 сезонів. Це був клуб, який поважали гранди, судді та чиновники ФФУ.
Історичні перемоги та зіркові імена «Явір» був чемпіоном та призером Другої ліги, стабільно тримався у першій десятці Першої ліги. Стадіон у Краснопіллі бачив гру донецького «Шахтаря» (легендарні 3:3), луганської «Зорі», сімферопольської «Таврії». Саме «Явір» відкрив шлях у великий футбол таким гравцям, як Олександр Лебеденко, Олег Пестряков, Володимир Богач-молодший та Сергій Осадчий.
Рецепт довголіття від іменинника На питання про секрет бадьорості Володимир Данилович відповідає просто: «Здоровий спосіб життя, помірковане харчування, позитивний настрій, багато ходьби та щоденні фізичні вправи». Але головний його секрет — це підтримка дружини Уляни Тимофіївни, яка десятиліттями була його надійним тилом і оберегом.
За свій внесок Володимир Саєнко нагороджений Золотою відзнакою ПФЛ та медаллю УАФ. Сьогодні ми вітаємо легенду та дякуємо за футбольне свято, яке він подарував Сумщині!
За матеріалами Г. Реви.
Фото з архву газети “ПЕРЕМОГА”
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України 2002/2003. 1/16 фіналу. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ» (Одеса) – 0:0, післяматчеві пенальті – 7:6. 24 серпня 2002 р. Стадіон «Колос». 3000 глядачів.
«ЯВІР»: Дейнека, ОКРИКОВ, Филимонов, Рубан (ЄРМАК, 86), ЛОШАК, Шандиба, Радіонов, ПУКАСЬ, Шелест (МИГАЛЬ, 91), ТЕРКУЛОВ, ЛЕОНОВ. Тренер: В. Єрмак.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ»: Гуменюк, Єрохін, Опря, СТЕЖКОВИЙ, Мигалатюк, КОЛЕСНІЧЕНКО, Романчук (Балабанов, 46), БОБОВИЧ, Катинсус (ПОЛІЩУК, 66), Мітерєв (ГАЛЮЗА, 46), КОСИРІН. Тренер: О.Скрипник.
Виділені прізвища гравців, які забили м’ячі в серії післяматчевих пенальті. У гостей не забив ЄРОХІН.
Останній матч «Явір-Суми» провів у ЧУ 1999/2000, обігравши ФК «Вінниця» – 2:0. З нового сезону замість нього виступав уже «Спартак» (Суми).
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍🤝