Мобільність на війні— це врятовані життя. І забезпечують її бійці, чия праця зазвичай лишається майже невидимою. Краснопільчанин Віталій Гладушка військовослужбовець окремого штурмового полку Сухопутних військ. Він – один із тих, хто повертає до життя понівечену та несправну техніку.
За кожною справною машиною на фронті стоять люди, які часто залишаються «за кадром». Вони не завжди потрапляють у відео бойової роботи, але саме від їхньої праці залежить мобільність підрозділу, евакуація, підвезення боєкомплекту та життя побратимів.
Знайомимо вас із військовослужбовцем 33-го ОШП на позивний «Малий»
— Представся, будь ласка. Який твій позивний?
— Мій позивний — «Малий». Так склалося, так і звикли називати.
— Як давно ти служиш?
— У війську я вже досить давно, служу ще з 2021 року. Тож дещо побачити вже встиг.
— Чим саме ти займаєшся в армії?
— Знаєш, мій шлях був різним. У своїй першій бригаді я був артилеристом, працював з іншим калібром і задачами. А вже сюди перейшов відносно недавно, у 2025 році. Зараз у нас зовсім інші, але дуже відповідальні задачі: ми ремонтуємо машини. Робимо все, щоб техніка не підводила, щоб хлопці на передовій могли швидко пересуватися і, найголовніше, залишалися живими.
— Що тебе найбільше мотивує продовжувати службу?
— Скажу як є: мене мотивує одне велике бажання — щоб за ці важкі роки повномасштабного вторгнення більше не гинули наші хлопці. Це найболючіше. Тому ми тут і робимо для цього абсолютно все можливе, викладаємося на максимум.
— Які нові навички тобі довелося опанувати безпосередньо на фронті?
— О, тут довелося багато чому вчитися по-новому. По-перше, з’явилося розуміння наказів просто без слів. Бувають такі моменти, коли командир лише поглянув на тебе, а ти вже все зрозумів, що треба робити. У цивільному житті чи раніше мені завжди хотілося щось сказати у відповідь, подискутувати, а зараз усе інакше — просто почув задачу і мовчки пішов її виконувати.
По-друге, довелося дуже сильно розширити свої знання з техніки. Раніше я мав справу лише з одним вузьким спектром, а тут на фронті техніки просто купа, «зоопарк» цілий, і щоб бути дійсно корисним, у кожній треба хоч трохи розбиратися.
— Перемога настала. Твої перші три кроки?
— Найперше і найбажаніше — це нарешті повернутися додому, до дружини та дітей. Я дуже за ними сумую. Потім… ми з хлопцями вже давно домовлялися, що після війни обов’язково будемо щороку збиратися. Будемо провідувати наших побратимів, яких уже, на жаль, немає з нами, та й просто сидіти, спілкуватися про життя. Ну і головне, мабуть, для нас усіх — це просто повернутися до звичайного, нормального, спокійного життя, як це було колись.
Кожен у війську виконує свою задачу. Хтось штурмує, хтось прикриває, хтось ремонтує техніку після важких виїздів, щоб вона знову могла рятувати життя та працювати на результат.
І поки такі люди, як «Малий», щодня роблять свою справу — 33-й ОШП продовжує тримати стрій.
За матеріалом 33 окремого штурмового полку Сухопутних військ
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
Дякую нашим Захисникам і Захисницям.
Віталій, дякую за захист. Янгола-охоронця тобі Воїне