У цивільному житті 33-річного Олександра Кісельова важко було уявити в ролі того, хто диктує волю ворогу на полі бою. Спокійний, працьовитий мешканець Ромен, він трудився вантажником на місцевій тюлево-гардинній фабриці, будуючи звичайні плани на майбутнє. Проте у 2015 році доля зробила крутий віраж — чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.
Понад рік служби в АТО у складі 27-ї реактивної артилерійської бригади стали його першим бойовим гартуванням, після якого він повернувся до мирної праці, Після демобілізації здавалося, що військова форма назавжди залишиться в шафі як реліквія, а життя остаточно повернулося в мирне русло.
Проте лютий 2022-го перекреслив усі сподівання на спокій.
Коли російські окупанти з’явилися на вулицях рідного міста, практично під вікнами власного дому, внутрішній спротив Олександра став абсолютним. «Коли побачив цих сволот у Ромнах, зрозумів: не зможу змиритись із тим, що вони плюндруватимуть моє місто, мою вулицю, мою країну. Оце і була моя головна мотивація», — згадує боєць. Не чекаючи повістки, він добровольцем вирушив на фронт. Спочатку давав відсіч ворогу у складі 58-ї бригади, а у 2023 році повернувся до «рідної» 27-ї бригади, де продовжує службу й донині.
Сьогодні Олександр — старший солдат і старший навідник гармати. У світі військових артилерію величають «богом війни», і навідник у цій стихії — ключова постать. Це людина, яка перетворює сухі координати на нищівний вогонь. саме від точності навідника залежить, чи замовкне ворожа техніка і чи вціліє наша піхота. Це робота, що потребує математичної точності, залізних нервів та блискавичної реакції.
«Наводжу гармату на цілі, як на мене, добре», — скромно й зі щирою усмішкою каже Олександр. За цією скромністю стоять сотні випущених снарядів та врятовані життя наших піхотинців, над якими артилерія тримає своє залізне небо.
За роки війни через руки Олександра пройшли сотні снарядів, але в пам’яті назавжди закарбувався той самий перший бойовий постріл. Це був момент істини, коли теорія перетворилася на реальну силу, що нищить ворога. Для артилериста цей звук — голос відплати за кожен зруйнований будинок та кожне понівечене життя українців.
Своїх побратимів, які прибули до підрозділу з усіх куточків України, Олександр називає своєю другою родиною. На фронті, де життя залежить від того, хто стоїть поруч, іншого визначення бути не може: «Надійні хлопці, а без цього на війні ніяк». Поки що серце воїна вільне — власну родину він ще не створив, з усмішкою каже, що зараз «не на часі», але головне завдання сьогодні — вибороти мир, у якому його майбутня родина буде в безпеці.
О. МОЦНИЙ
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍