За інформацією Сумська обласна військова адміністрація
Війна змінює людину назавжди. Вона привчає жити у темпі, де рішення потрібно приймати за секунди, а кожен день має вагу. І навіть після повернення до цивільного життя багато ветеранів продовжують шукати не просто роботу, а справу, в якій знову відчуватимуть потрібність, рух і сенс.
Саме таким виявився шлях ветерана Сергія Крамінського, котрий народився на Краснопільщині, а нині мешкає у Сумах.

Після демобілізації Сергій звернувся до центру зайнятості, де йому допомогли працевлаштуватися водієм у Департамент з питань соціальної політики Сумської ОВА. Робота була стабільною, колектив — хорошим, усе складалося добре. Та внутрішньо чоловік продовжував шукати справу, яка поверне йому відчуття динаміки.
Коли Сергію розповіли про роботу в Гуманітарній місії «Проліска», він одразу зрозумів — це саме те, чого прагнув. З 2025 року ветеран працює у складі евакуаційної групи. Його сьогоднішня робота — це щоденний ризик, постійні виїзди та відповідальність за життя людей.
Один із випадків запам’ятався йому особливо. Під час чергового рейсу жінці старшого віку стало зле — зупинялося серце. Сергій швидко звернувся до поліцейських із проханням про супровід, і завдяки спільним діям жінку встигли доставити до лікарні та врятувати.
Каже, у такі моменти особливо розумієш цінність людського життя. Адже свого часу медики так само боролися і за нього самого. Під час одного з боїв Сергій отримав тяжке поранення: були перебиті рука й нога. Існувала загроза ампутації руки, та лікарям вдалося здійснити диво — врятувати захисника і зберегти кінцівку.
Ще задовго до повномасштабного вторгнення його товариш Іван Любченко — кіборг з позивним «Хатаб», котрий пройшов АТО і оборону Донецького аеропорту, говорив, що страшна війна неминуча. Тоді в це не хотілося вірити. Та вранці 24 лютого війна прийшла на його рідну Сумщину.
Сергій добровільно став на захист країни:
Здебільшого виконував бойові завдання на Луганщині. Згадує, що бої там були надзвичайно важкими, а відстань між позиціями подекуди настільки малою, що ворога можна було чути без жодного зв’язку. Інколи російські військові вигукували з окопів пропозицію зробити паузу й «перекурити». Відповідь українських десантників була простою й короткою: відпочинок тільки після того, як ворог буде знищений.
Та навіть у найважчі моменти вони з побратимами в окопах говорили про майбутнє. Обіцяли один одному: як виживуть — спробують працювати на себе і будувати власний бізнес.

Сьогодні Сергій поступово втілює цю мрію у життя. Разом із дружиною вони розвивають власне СТО, яке спеціалізується на екологічному очищенні двигунів воднем. Нещодавно придбали нове сучасне обладнання, що дозволить розширити спектр послуг.
Вони йдуть поруч — як у роботі, так і по життю. Надійна підтримка дружини допомагає ветерану, дає силу рухатися далі, не зупинятися після всього пережитого та крок за кроком відбудовувати мирне життя.
👍✌️