Сталося це ще в ті часи, коли шапка із хутра норки була межею мрій, ковбасу виготовляли з м’яса, а платтячка на новорічні свята шили з марлі. От одна краснопільська родина на передодні різдвяних свят, отримали «тринадцяту», додавши зекономлені за рік кошти придбали таку омріяну норкову шапку для голови голови сім’ї. Катрусі мама пошила вбрання сніжинки, з тієї ж таки марлі, та під ялинку приготувала гарну ляльку. Віконця домівки прикрашені паперовими сніжинками, вогниками сяє ялинка, а на кухні йдуть останні приготування до зустрічі Нового року. Дзвін курантів, дівчинка неймовірно зраділа подарунку від Діда Мороза, товариства батьків вона вже не потребувала. Притиснувши до себе ляльку так сніжинкою й заснула. Чоловік же не міг намилуватись собою у своїй обновці. Навіть за святковим столом сидів у шапці-мрії. Господиня ж дому потираючи руки фартушком, подавши олів’є, щиро раділа за своїх задоволених членів родини. Оте саме «вікно» між Новим роком та Різдвом, коли всі йдуть на роботу, а працездатність залишають вдома дуже швидко закрилось. «Шапку буду одягати лише на свята, примовляв чоловік, щовечора милуючись біля люстерка». І настав той довгоочікуваний святковий день – старий Новий рік. «Зранку поїду засівати до кума в Самотоївку. В цей день жінки по хатах не ходять, тому. вибач, поїду сам. А заодно і шапку обновлю». Сказано – зроблено. Налаштована важкенька торбиночка, ось вже й автобус на зупинці. Десять хвилин і … «Сію – вію засіваю…». Кума вже щедро накрила стіл а кум радий старатись частує дорогого гостя домашньою наливочкою. Добре ж то як, та час додому – останній рейс автобуса до Краснопілля. Пройшли вже й «На коня» і «На стремена». Торбиночка з гостинцями від кума ще більшенька ніж туди, настрій те що треба. Душа співає. В транспорті тепленько. Чоловік так розімлів, що встиг задрімати. Вийшов на кінцевій: «Ну нічого, поки дійду провітрюсь» – поправляючи шапку заспокоював себе мандрівник. На порозі його зустріла донечка з лялькою та дружина, яка ледь не знепритомніла від вигляду голови родини. «А що не так?» – йдучи до дзеркала нервував чоловік. І тут він зрозумів, що замість його новесенької, високої норкової шапки на голові має стару місцями облізлу, місцями зализану, місцями настовбурчену кролячу шапку. Торбинка геть випала з рук, дзвінко загримів кумів гостинець, а сльози самі покотились з очей. Але надія ще не вмерла: «Можливо це я кумову домашню одяг?». Телефонний дзвінок надію таки вбив. «Ці десять хвилин сну в автобусі коштували мені мрії. А хтось додому прийшов у моїй шапці».
Інна Загорулько.
З архівів газети “Перемога” 2018 для новорічного настрою.
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
