Між обстрілами та Java-кодом: історія наймолодшого сертифікованого програміста Європи
Шлях Арсенія Голованьова в ІТ почався з дитячого захоплення Scratch у другому класі та підготовки до іспитів під звуки сирен. Сьогодні він — наймолодший у Європі сертифікований фахівець Oracle, який склав іспит на вражаючі 89%. Як підлітку з прифронтового Краснопілля вдалося не лише евакуюватися та адаптуватися до нових реалій, а й підкорити світовий стандарт індустрії в умовах блекаутів? Про силу дисципліни, підтримку родини та вміння мислити навіть тоді, коли світ навколо здається нестабільним — читайте у матеріалі.
Арсенію, коли ти вперше почав програмувати і в який момент зрозумів, що хочеш розвиватися в ІТ серйозно?
Моє захоплення програмуванням почалося ще у 2 класі. Спочатку разом із татом програмував в Scratch, і мені це дуже сподобалося. Згодом почав відвідувати курси Python при Сумському державному університеті, і моя любов до програмування лише зростала. Саме тоді я зрозумів, що хочу стати програмістом. Професійно займатися програмуванням я став у 2024 році, коли розпочав вивчення мови Java та основ промислового програмування.
Ти пройшов шлях від перших мов програмування до Java. Які навички та знання стали для тебе головними на цьому етапі?
Ключовими для мене стали принципи об’єктно-орієнтованого програмування та розуміння підходів цієї парадигми. Я не просто вивчав синтаксис Java, а вчився мислити об’єктами: проєктувати класи, працювати з інкапсуляцією, наслідуванням і поліморфізмом, а також застосовувати ці принципи на практиці під час написання власних програм.
Важливу роль у поглибленні моїх знань відіграв викладач Сергій Іщеряков. Він допоміг мені зрозуміти, як програми Java працюють “під капотом”: що відбувається під час компіляції та виконання коду, як працює JVM, керування пам’яттю та обробка помилок. Завдяки цьому навчився не лише писати код, а й аналізувати його поведінку, знаходити й виправляти помилки та краще розуміти логіку роботи програм.
Поєднання теорії, практики й глибшого розуміння внутрішніх механізмів Java стало для мене основою впевненого переходу до більш складних завдань і подальшого професійного розвитку в програмуванні.
Через війну твоїй родині довелося евакуюватися з Краснопілля до Сум. Як цей переїзд вплинув на твоє навчання і робочий ритм?
Війна, постійні обстріли, повітряні тривоги та переїзд суттєво вплинули на мій робочий ритм і навчання. По-перше, я перестав відвідувати школу очно, і навчання стало повністю дистанційним, що призвело до обмеження живого спілкування з однокласниками. Згодом, після переїзду, я змінив школу й отримав можливість навчатися очно за змішаним графіком — тиждень через тиждень, а також спілкуватися з однолітками. На жаль, це тривало недовго: через посилення обстрілів нас знову повністю перевели на дистанційне навчання. На вивчення програмування ці обставини суттєво не вплинули, оскільки на той момент навчався на дистанційних курсах Java. Найбільші труднощі були пов’язані з технічними проблемами — частими вимкненнями електроенергії та відсутністю стабільного доступу до Інтернету, адже мобільний зв’язок працював нестабільно.
Ти готувався до міжнародного іспиту в умовах відключень світла, з напруженою ситуацією навколо. Як тобі вдавалося зберігати дисципліну і не втрачати фокус? Чи було це легко чи виникали додаткові труднощі?
Так, підготовка до міжнародного іспиту була складною. Постійні повітряні тривоги, звуки вибухів і дронів-камікадзе не давали змоги зосередитися та часто відволікали. Проте любов до програмування надавала мені сили не полишати справу й рухатися вперед, долаючи всі перешкоди.
Додаткові труднощі викликали підготовчі тести з жорсткими часовими обмеженнями, адже я звик працювати у власному темпі та уважно опрацьовувати матеріал. Водночас сам процес підготовки залишався цікавим: я повторював мову Java, проходив тренувальні тести та працював над власними проєктами, що давало відчуття прогресу й дозволяло поглиблювати знання. Попри всі труднощі, програмування залишалося для мене джерелом натхнення, мотивації та впевненості у правильності обраного шляху.
Під час першої спроби складання іспиту через відключення світла обірвався зв’язок. Що допомогло тобі зібратися і піти на другу спробу?
Так, тоді, я не зміг завершити тестування через вимкнення світла та за відсутності зв’язку. Вирішальним для мене стало усвідомлення того, що причина була не в рівні моїх знань, а в зовнішніх обставинах. Я розумів, що добре підготувався й готовий скласти іспит.
Після цього відбулися перемовини з компанією Oracle та обґрунтування обставин, які не дали змоги завершити іспит. Компанія пішла назустріч і, як виняток, надала ваучер на повторне складання. Це стало для мене важливою підтримкою й додатковою мотивацією зібратися та впевнено піти на другу спробу. Саме віра у власні знання й отримана підтримка допомогли мені не зупинитися та довести справу до успішного результату.
Арсенію, ти склав іспит Oracle на 89% і став наймолодшим сертифікованим Java-фахівцем у Європі. Що для тебе означає це досягнення?
– Для мене це надзвичайно важливе досягнення, адже воно є офіційним міжнародним підтвердженням моїх знань і навичок у програмуванні мовою Java. Цей результат показав, що наполеглива праця, системне навчання та віра в себе дають реальні плоди, навіть у складних умовах війни, постійних тривог і дистанційного навчання.
Ця сертифікація стала для мене не лише особистою перемогою, а й сильним мотиватором рухатися далі, розвиватися в ІТ-сфері, поглиблювати знання та ставити перед собою ще амбітніші цілі. Вона підтвердила, що рухаюся правильним шляхом і що програмування — це не просто захоплення, а справа мого майбутнього.
Які свої професійні здобутки на сьогодні ти вважаєш найважливішими?
Зараз найважливішими своїми професійними здобутками вважаю кілька ключових речей. Насамперед — успішне складання міжнародного іспиту Oracle з результатом 89% і здобуття статусу наймолодшого сертифікованого Java-фахівця в Європі. Для мене це не лише високе особисте досягнення, а й офіційне міжнародне підтвердження рівня моїх знань і наполегливої праці.
Не менш важливим є мій шлях у програмуванні: від перших кроків у Scratch і Python до свідомого вивчення Java та принципів об’єктно-орієнтованого програмування. Я навчився не просто писати код, а розуміти, як програми працюють “під капотом”, що дозволяє мені мислити системно й підходити до розв’язання задач як майбутньому інженеру.
Також вагомим здобутком вважаю досвід навчання й підготовки в складних умовах війни, постійних тривог і технічних труднощів. Попри це я не зупинився, продовжував навчання, працював над власними проєктами та розвивався в обраній сфері. Усе це разом сформувало мою впевненість у професійному виборі та мотивацію рухатися далі в ІТ.
Арсенію, які цілі ставиш перед собою найближчим часом?
Планую продовжувати розвиватися в програмуванні та активно застосовувати отримані знання на практиці. Хочу працювати над власними навчальними проєктами, поступово переходити до участі в реальних професійних і промислових проєктах, а також набувати досвіду командної роботи. Моя мета — поглиблювати знання Java й сучасних підходів до розробки та зростати як фахівець.
Як війна загалом вплинула на твоє ставлення до майбутнього?
Війна загартувала мене й навчила не зупинятися перед труднощами, а рухатися вперед, навіть у найскладніших умовах. Я зрозумів, що відповідальність за моє майбутнє лежить передусім на мені: лише власні зусилля, наполегливість і постійний розвиток визначають, яким буде мій шлях далі. Цей досвід зробив мене більш усвідомленим, цілеспрямованим і мотивованим працювати над собою.
Хто або що найбільше підтримувало тебе на цьому шляху?
Найбільшу підтримку на цьому шляху мені надали мої рідні — мама, тато та сестра. Саме вони були поруч у моменти сумнівів, коли здавалося, що не вийде, і завжди вселяли віру словами: «У тебе все вийде, ти зможеш». Їхня підтримка дала мені сили не здаватися й рухатися далі.
Не менш важливою була й моя любов до програмування — саме вона мотивувала мене продовжувати навчання, працювати над собою та не втрачати інтерес навіть у складних умовах.
Також значну підтримку отримував від шкільних учителів і викладача з програмування на Java — Іщерякова Сергія Михайловича, який допомагав мені як у навчанні, так і в професійному становленні. Окрему вдячність хочу висловити благодійному фонду Star for Life Ukraine, який надав фінансову підтримку та сприяв моєму розвитку в програмуванні.
Що б ти сказав іншим дітям із прифронтових громад та не тільки, які мають бажання освоїти ІТ?
Хотів би сказати дітям із прифронтових громад і всім, хто мріє про ІТ: якщо вам справді подобається обраний напрям, у жодному разі не зупиняйтеся перед першими труднощами. Долайте їх, рухайтеся вперед і ставайте сильнішими з кожним кроком. Труднощі, які трапляються на нашому шляху, загартовують нас і допомагають повірити у власні можливості. Головне — не втрачати інтерес, працювати над собою та вірити, що все обов’язково вийде.
👍