Дарина Придатко (Дейнека): «Ми не могли дати загинути справі життя батька»
Вона мріяла бути рятувальницею, натомістьстала фізіологом, а війна змусила її стати фермеркою. Після загибелі батька Дарина Придатко (Дейнека) взяла на себе відповідальність за господарство на самому кордоні з ворогом. Це історія про те, як молода жінка опановувала агрономію під обстрілами, вчилася розрізняти підступи конкурентів від загроз ДРГ та як любов до рідної землі перемогла страх перед невідомим.
19 –го серпня 2022 року в Україні вирувала війна. Російські загарбники своєю чорною ходою вже пройшлись Краснопільщиною, залишивши свої смертельні сліди. А аграрії громади розпочали жнива. Хлібороби збирали урожай зернових з полів прикордоння, які засівали ризикуючи життям. На Краснопільщину летіли КАБи, а наші землероби збирали хліб…Саме цього дня селище здригнулось від потужного вибуху, але то не був «прильот»…Згодом Краснопілля сколихнула страшна звістка: «У полі, підірвавшись на міні загинув Іван Дейнека. Їхав вантажівкою, поступився дорогою зустрічній автівці на польовій дорозі…»
Іван Григорович Дейнека був родом з Краснопілля. Після закінчення Харківського національного технічного університету сільського господарства повернувся на малу батьківщину, де став фермером, власником аграрного господарства. На той час чоловік був депутатом селищної ради, очолював асоціацію фермерів та приватних землевласників Сумщини. Був чудовою, комунікабельною, щирою людиною. Поле, хліб та Україна були сенсом його життя. Він жив турботою про ближніх і був готовий прийти на допомогу зовсім незнайомим людям, навіть ризикуючи своїм життям. Особливе ж місце в його серці займала родина – дружина Тетяна та дві вже дорослі донечки – Катерина і Дарина, для яких Іван був надійною підтримкою і порадником.
«Ми з сестрою зростали у чудовій люблячій сім’ї. У достатку та розумінні. Але, коли ми планували своє майбутнє, обирали професії, то умова була лише одна – маємо торувати свій шлях самостійно. Я могла вступати у обраний заклад і лише на бюджетну основу. Тато говорив, що якщо недостатньо знань для омріяної освіти, то мала отримати ту, яка мені під силу», – згадує Дарина Придатко (Дейнека).
Дарина мріяла стати рятувальницею і вступити до академії ДСНС, але, на той час бюджетних місць для дівчат у цьому виші передбачено не було. Дотримуючись батьківської настанови, дівчина стала студенткою Харківського університету імені В.Н. Каразіна кафедри фізіології людини і тварини. Її сестра Катерина свого часу вступила до юридичного вишу у Харкові. Даша, мріяла стати фахівцем у обрані професії, отримати роботу. Дівчина планува набувати знання з бухгалтерії і у майбутньому допомагати татові вести справи фермерського господарства.
Всі члени родини займалися своїми улюбленими справами, які стали покликанням. Коли родина збиралася разом, то продовжували дотримуватись традиції – всією сім’єю виїздити у поля, які належали ФГ «Дейнека».
«У полі гарно і навесні, коли земля прокидається від зимового сну і поля вкриті зеленим килимом озимини. І влітку, коли наливається колосся, коли квітне гречка. І восени, коли вже у повітрі відчувається аромат стиглого урожаю», – згадує безтурботні часи Дарина. «Здавалось, що так буде завжди. Що тато буде завжди поруч…Але той жахливий день змінив усе. Ми втратили найдорожчу людину…Той біль невиліковний. Але ми не могли дати загинути Його справі…»
У серпні 2022 –го року Дарина Придатко має власну родину, виховує дворічну донечку, має улюблену роботу в одній із Сумських клінік. Той трагічний серпень змінив життя всієї родини.
«Тато встиг зібрати лише урожай пшениці. Інші культури ще достигали у полі. Ми мали прийняти рішення – хтось із нас очолить господарство, або ж ми його віддаємо у чужі руки…Про «чужі» руки думку відразу відігнали. Залишилось питання «Хто?» Я наважилась взяти цю відповідальність на себе. Мама і сестра мене підтримали», – згадує вже нелегкі часи становлення у сільському господарстві Даша.
Вчитися справі всього життя свого батька Дарині довелося дуже швидко. Адже осінь вже була на порозі і кожен день для збору татового урожаю мав неабияку ціну. Молода жінка мусила відновлювати здобуті ще за студентських років навики водіння автівки. Chevrolet Niva сріблястого кольору знову курсувала полями ФГ «Дейнека» та селищем, але кермувала нею ще не дуже впевнено тридцятирічна донька Івана Дейнеки…
«Ми всією родиною любили і поважали татову справу, але ніхто на ній не розумівся. Вчитися довелося дуже швидко всього і з самого початку. Допомогли татові друзі-аграрії, за що їм щиро вдячна. Неймовірну підтримку отримувала від сестри і мами. Без них не впоралася б. Їхнє: «Даша, ти молодчинка, у тебе все вийде» – мене мотивує і надихає». Урожай 2022 року фермерського господарства «Дейнека» було зібрано 100%.
За пів року після загибелі батька, Дарина була виконуючою обов’язки директора ФГ «Дейнека», а за рік стала директоркою господарства. Для родини Дейнек фермерське господарство – це не зовсім про матеріальні статки. Це більше, про пам’ять про рідну людину, яка створила цей родинний бізнес тридцять років тому. «У цьому господарстві більша частина життя батька, і воно має жити. Але я вже зрозуміла, якщо до землі ставитись з повагою, чесно на ній працювати, а це нелегко, то можна забезпечити собі достойне матеріальне становище», – вже з досвіду засвідчує Дар’я.
Знову прийшла весна…Війна триває, а поля чекають хліборобів. Посівна компанія 2023 року була повністю відповідальністю Даші. Вона впевнено пройшла річний цикл роботи аграрія: «Робота фермера, це не швидкий процес. Ти розпочинаєш сіяти поля восени і розумієш, шо результати роботи побачиш лише майже за рік. Тебе весь час тягне поїхати у поле. Подивитись як там розвивається зернятко, як воно зійшло, наскільки достатньо вкрите снігом. А коли спостерігаєш вже як працює комбайн у полі… Цим видовищем можна насолоджуватись безкінечно. Коли весь у пилюці, а у складському приміщенні вже маєш результат роботи і вдихаєш аромат зібраного урожаю, то це справді надихає».
Випробували на міцність молоду керівницю не лише погодні умови та близькість кордону з ворогом, але й «загадкові обставини». Були псування комбайна під час жнив із-за металевого предмета, який старанно був прилаштований у полі. Було металеве старе відро, ретельно приховане під скошеною гречкою, що теж привело до пошкодження техніки у розпалі жнив… Було боляче і образливо, але Даша зі своїми працівниками не опускали руки: «Після пошкодження техніки, я швидко привезла запчастину. Ми ковдрами організували світломаскування і за ніч відремонтували комбайна. Наступного дня продовжили жнива».
Невеличкий, молодий, дружній колектив зібрався у Даші. У полі старанно працювали, без жодних форс-мажорів. У вихідний – колективом могли виїхати на риболовлю. У автівці Дар’ї завжди у термосі є кава. Одного разу саме вона стала приводом для роздумів: «У полі налила у три паперові стаканчики каву. Для себе і хлопців. Щось зламалось у тракторі, я негайно поїхала з механізатором до складу по запчастину. А три кави надійно закріпила між гілками на землі. Коли повернулись, то бачимо як наш Сашко п’є напій.
«Ти, що, всі три випив?» – з іронією запитала у нього. «Тут лише одна була», – відповів хлопець… Тоді я згадала про тріск гілок у посадці, коли стояла біля автівки. Хто пригостився нашою кавою? Ворог, чи ні? Це так і залишилось для нас загадкою», – як кумедну історію згадує жінка.
У 2023-му році фермерське господарство «Дейнека» отримало грант від європейських донорів: «Грантові кошти у сумі чотири з половиною тисячі євро – то була вчасна, потужна підтримка для нашого господарства. Адже на той час лише чотири колеса для трактора Т-150 вартували більше 100 тисяч гривень».
Керівниця ФГ «Дейнека» бере участь у різних заходах, що стосуються розвитку агробізнесу в Україні:
«Серед учасників подібних заходів більшість чоловіків до того ж поважного віку. Іноді серед них почуваюся дилетанткою. Але мене це не засмучує. Я маю бажання вчитися, не соромлюсь запитувати, цікавитись у досвідчених аграріїв. Коли переживала всі ті негаразди у полі, крадіжки…Я подумала: Чому так? Чому не можна було у мене попросити ту річ, що украли? Я б не відмовила. Чому роблять шкоду? Я працюю чесно, нікому не заважаю. Але, навіть такі прикрі явища не довели мене до розпачу. Нехай то буде таким собі гартуванням».
Критичним для жителів і аграріїв Краснопільщини став 2025-ий рік. Прикордонні села і саме селище підлягають евакуації. Постійні обстріли, атаки дронів… З ризиком для життя працівників, ФГ «Дейнека» провело посівну компанію успішно, але зібрати урожай не вдалось. «Градус небезпеки у прикордонні піднімається щодня. Ми виходили жнивувати, але постійні обстріли…Вирішили не ризикувати. Боляче, звісно. Перший незібраний урожай…Але життя дорожче».
Дарина Дейнека, впевнена у перемозі. Впевнена, що їхня родинна справа, започаткована батьком, ще процвітатиме і її продовжуватимуть наступні покоління.
Інна Загорулько газета “ПЕРЕМОГА”
Цей матеріал підготовано за фінансової підтримки Шведської асоціаціїмедіавидавців Tidningsugsutgivarna для українських прифронтових медіа в межах ініціативи Національної спілки журналістів України “Frontline Press”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
