icon clock11.01.2026
icon eye84
Громада Люди

Серце в Угроїдах, дім — де родина: ювілей українки за тисячі кілометрів від дому

У повітрі баварського містечка Беххофен пахне спокоєм і Різдвом, але в думках Люби Андріївни Прокопенко — зовсім інший аромат. Там, у пам’яті, пахне розквітлими липами рідних Угроїдів, чорноземом після дощу та затишком рідної хати.

Свій поважний 70-річний ювілей пані Люба зустріла не за великим столом у рідному селищі на Сумщині, як мріялося колись. Вона зустріла його в евакуації, за тисячі кілометрів від дому. Замість звичних сусідів навколо — чужа мова, замість рідного подвір’я — охайні, але нерідні вулиці Німеччини. Зігріває душу родинне тепло, лагідні рученята онучок.

Попри біль розлуки з Батьківщиною, цей день став для жінки особливим. Поруч була найцінніша опора — родина сина, яка оточила її турботою. Проте справжнім зворушливим сюрпризом, що змусив серце битися частіше, став звичайний поштовий лист. Це було особисте привітання від бургомістра міста Беххофен. У цьому офіційному, на перший погляд, документі було стільки людської поваги та визнання, що пані Люба не стримала сліз. У далекому німецькому містечку помітили й вшанували жінку, чиє життя війна розділила на «до» та «після». Це привітання стало символом того, що вона не просто біженка, а особистість, чия мудрість і вік заслуговують на пошану в будь-якому куточку світу. 

Серце в Угроїдах, дім — де родина: ювілей українки за тисячі кілометрів від дому

Коли пані Люба заплющує очі, вона бачить Угроїди. Бачить вулиці, якими ходила все життя, і які тепер лежать у руїнах. Важко усвідомити, що те, що будувалося десятиліттями, ворог перетворив на попіл. Але дивлячись на своїх онучок та сина, невісточку вона розуміє: дім — це не лише стіни, це люди, які тримають тебе за руку. 

Німеччина дала пані Любі безпеку, а увага місцевої громади — відчуття того, що її життя цінне. Сімдесят років — це ціла епоха. І нехай ця нова сторінка почалася з випробувань, вона також сповнена несподіваної доброти від людей, які ще вчора були незнайомцями.

Наша мудра, невтомна, щира, неповторна Люба Андріївна вчить нас головному: навіть коли твій світ руйнують, потрібно мати мужність прийняти нове тепло і продовжувати жити заради тих, хто поруч. Бажаємо пані Любі міцного здоров’я, довгоочікуваного миру та віри в те, що світло завжди перемагає темряву!

Інна Заглрулько газета “Перемога”

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *