Останній робочий день старого року в одній із поліклінік уже добігав кінця. Корпоративні заходи, заплановані саме на цей день, начмед затверджував тричі, як і ролі присутніх.
У кабінеті ортопеда на кушетці вже чекав костюм Пірата. Його медична сестра Оля була «вродженою» Червоною Шапочкою. Окуліст Василь Іванович під чималим тиском колег узяв на себе відповідальність зіграти роль Вовка і саме повторював слова. Хірург-інтерн Женьок не встояв перед натиском медичної громади й таки втиснувся у костюм Ведмедика, принесений із секонд-хенду сестрою-господаркою. Лише медсестра Галя, якій «пощастило» отримати роль товариша з копитами та рогами, ще доопрацьовувала вбрання. То панчоха розірвалася на самісінькому носі, то хвостик виявився занадто довгим і заважав швидко бігати.
Розклавши перед собою всі косметичні засоби та вдивляючись у чималеньке люстро, Галина приступила до «тюнінгу». Чорна копірка швидко перетворила її на брюнетку, чорна панчоха на обличчі з прорізами для очей, чорні лосини, високі підбори, товстенький хвостик із китицею і, звичайно ж, ріжки на обідку — в цьому образі Галину навряд чи впізнав би навіть головний лікар.
Останній штрих — і Чортик готовий. «Як же там Червона Шапочка? Чи влізла в корсет?» — подумала Галя. Виглянувши одним оком у щілину й переконавшись у відсутності сторонніх, Галюся закинула хвоста на плече і чкурнула провідати подругу.
Ледь вона завернула на сходах, як назустріч вийшла Женькова матуся з валізами. Жінка, перехрестившись, сповзла по стіні. Галя намагалася щось пояснити, але пані вже не могла нічого сприймати — лише шепотіла молитву. Почувши гамір у коридорі, Василь Іванович визирнув із кабінету. Він зрозумів, що там потрібна допомога, але геть забув, що він уже в образі.
Жінка, попивши води з рук Вовка й оцінивши кількість «казкових героїв» навколо, знову почала втрачати свідомість. Надія лишалася лише на Женька. І ось Ведмедик примчав із нашатирем у руках (про те, що мама приїде, хлопець не знав).
Знявши голову ведмедя, він вигукнув: — Мамо, ну це ж я! Я ж і в садочку Ведмедика грав! — Синку, я тобі сюрприз хотіла зробити… Вірила, що ти став лікарем, — із розчаруванням промовила жінка.
Маму молодого хірурга заспокоїв лише головний лікар. Він викликав у неї довіру, бо єдиний був у білому халаті. Оговтавшись, жінка ближче познайомилася з колегами Євгена. Виявилося, що вони доволі милі люди. Вона швидко з усіма потоваришувала, отримала роль Кози й залишилася на свято.
— Але наступного року Чортом буду я! — жартівливо посварилася пальцем новоспечена Кізонька.
Інна Загорулько для новорічного настрою з архіву газети “Перемога” 2018 рік
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
