«Ми з чоловіком хочемо жити саме в Україні. Бути корисними своїй державі і своєму народу», — починає свою розповідь краснопільчанка Тетяна Перерва. — «Деякий час ми перебували за кордоном. Звісно, комфорт і яскравість європейського життя приваблюють, але рідна Батьківщина — наймиліша. Незважаючи ні на що».

Іван Перерва і Тетяна Шолох познайомилися й закохалися ще до повномасштабного вторгнення Росії на нашу землю. Чоловік став на захист Батьківщини. Вже у розлуці пара уклала шлюб. «То був Сумський ДРАЦС, 22 травня 2022 року — перша церемонія, проведена в онлайн-режимі», — продовжує розповідь пані Тетяна. — «Далі були тривожні дні очікування. Коли за віком чоловік уже не міг продовжувати службу, а через обстріли ми мусили залишити рідну домівку, то скористалися можливістю виїхати до Польщі в межах програми державної підтримки біженців. Звісно, майже безтурботне, комфортне життя забезпечило благами, але не спокоєм у душі. Туга за Батьківщиною була неймовірною. Ми повернулися в Україну».

Для проживання подружжя Перервів обрало місто Трускавець. Орендували житло, хоча часто приїздили на рідну Краснопільщину. Вже майже рік вони є жителями Трускавця. «Ми обоє знайшли себе тут. Почуваємося і потрібними, і корисними. Іван, незважаючи на вік, працює у фірмі з доставки питної води “Я — вода”. Це досить нелегка праця, але дуже необхідна справа у цьому місті. Я теж знайшла себе: працюю з дітками з інвалідністю та дітьми-сиротами — культорганізатором у санаторії “Кришталевий палац”. Це заняття з декоративно-прикладного дизайну, дискотеки, аквааеробіка. Чоловік підтримує мене. Ми навіть організовували зустріч із ветераном, учасником якої був Іван Миколайович».

Історія подружжя Перервів є прикладом того, як не зламатися і знайти себе у цей складний час.
Інна Загорулько газета “Перемога”
Наші незламні