Ця пригода трапилася на одній із затишних вуличок на околиці Краснопілля. У місцях, де життя тече розмірено, а кожен мешканець знає підтекст гавкання сусідського пса, зимові канікули зазвичай минають спокійно. Проте цьогоріч місцеві дівчата-підлітки вирішили додати розваг і спрямували свою нестримну енергію на створення справжнього «снігового шедевра».
Дівчата розстаралися на славу: замість класичної снігової баби з відром на голові, вони зліпили витончену постать з модельними параметрами. Статну фігуру «пришвартували» на лавці прямо під двором баби Данилівни.
Сама Данилівна — жінка з гострим язиком і чудовим почуттям гумору — лише хмикнула в хустку. Мовляв, хай сидить, хліба не просить. А тим часом ударив справжній різдвяний морозець. Снігова пані вкрилася крижаним глянцем і в сутінках стала виглядати настільки натурально, що здалеку її легко можна було спутати з господинею хати, яка присіла відпочити.
Головним героєм цієї комедії мимоволі став сусід Іван. Робота в нього не для слабких духом — він водій молоковоза. Виїжджає в рейс ні світ ні зоря, а повертається пізно ввечері, коли зимова темрява вже огортає вулиці Краснопілля.
Уявіть картину: втомлений Іван іде з рейсу, ледь волочачи ноги. Бачить силует біля сусідньої хати й, як вихована людина, здалеку гукає: — Добрий вечір, Данилівно!
У відповідь — тиша. Наступного вечора ситуація повторюється. Іван знову ввічливо вітається — і знову мовчання.
«Мабуть, стара образилася, що я минулого разу не підвіз її до магазину. Оце горда стала!» — міркував собі чоловік, ображаючись у відповідь.
Таємниця розкрилася лише вихідними, коли чоловіки висипали на вулицю «перекурити справи». Проходячи повз лавку при денному світлі, Іван раптом зупинився як укопаний. Він довго вдивлявся в крижану скульптуру, тер очі, а потім на всю вулицю видав:
— Мужики, ви будете сміятись, а можете й побити, але я цілий тиждень з цією бабою вітався! Ще й ходжу та лаюся про себе: «Оце, думаю, Данилівна загордилася, морду воротить!»
Вулицю вибухнуло таким реготом, що з дахів посипався іній. На шум вийшла і сама «винуватиця» — справжня баба Данилівна. Вона мовчки підперла боки руками й підозріло подивилася на натовп, що заходився від сміху. Чоловіки вирішили промовчати, аби поберегти здоров’я Івана.
Проте відтоді на вулиці Івана інакше як «кавалером снігової королеви» не називають. Кажуть, тепер чоловік, перш ніж вітатися в темряві, спочатку кидає в людину сніжкою — перевіряє, чи вона справжня, чи знову дівчата пожартували.
Інна Загорулько газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
