«Про цю талановиту, голосисту дівчинку з села Грабовське я прочитала у «районці» – з задоволенням згадує свою ученицю директор Краснопільської музичної школи Валентина Василівна Висоцька – відразу подумала і навіть інформувала школи, де навчалась Тоня, що добре їй би було навчатись у нашому закладі. Минув якийсь час. Одного разу, я лише відчинила передні двері музичної школи, завмерла від цього чарівного, потужного вокалу. Я зрозуміла, що Вона приїхала, що це співає та сама дівчинка з Грабовського»
Антоніна Компанєйська – таким є її справжнє і сценічне ім’я. Сьогодні ця красуня з бездонним очима є артистом-вокалістом вищої категорії Київськго академічного театру українського фольклору “Берегиня”. Грає ролі головні і другорядні, а також у виставах для юного глядача. Вже більше чверті віку Тоня проживає і працює у столиці нашої держави. Та добре пам’ятає кожну сходинку на шляху до великої сцени:
Співаю я з малечку. Скільки себе пам’ятаю – весь час співаю. Першим наставником була моя мама Лідія Павлівна, яка вклала в мене свою душу, все своє материнське тепло. А от перші кроки до професійної сцени зробила у рідному Грабовському. До нашого села приїздила викладач з Краснопільської музичної школи, але згодом було відмінено рейс автобуса. Я мала таке величезне бажання навчатись музиці і вокалу, що це не стало для мене перепоною. З 12- років самостійно потягом приїздила на заняття.
Тоню, ви відразу займались вокалом?
Класу вокалу, на той час у нашій школі не було, я навчалась грі на баяні, а співи були додатковим, самостійним заняттям. Співачку відразу у мені побачила саме директорка музичної школи Валентина Василівна Висоцька. Її настанови: :”Тоня, ти станеш співачкою! Якщо є мрія- іди до неї» стали девізом мого життя. Ця добра. мудра жінка була для мене не лише викладачем, а і старшою подругою. Ми ретельно готувались до різних конкурсів та фестивалів іноді вона приїздила до Грабовського. Ми гуляли лісом, збирали полуниці, співали пісень і смакували пиріжками та вареничками моєї матусі. Які то були чудові та неповторні часи.
Які із фестивалі та конкурсів Вам найбільше запам’ятались?
Для мене всі фестивалі були яскраві, але один запам’ятався найбільше.. Проходив у Краснопіллі «Ранкова зірка». Зайняла 1 місце у номінації «Народний вокал» ,і призом був двохкасетний магнітофон “Маяк” навіть пам’ятаю шквал тих емоцій…..Потім багато фестивалів у місті Суми, нажаль назви їх не пам’ятаю. Вигравала путівки до міста Одесса у дитячій табір “Молода Гвардія” та табір “Артек”.
Чи зіграли якусь роль у виборі подальшої професії Ваші чисельні перемоги?
Ну змінити курс щодо обраної з дитинства професії, мене вже навряд чи хто переконав, а от підтвердження, того, що він правильний я отримала на одному з обласних конкурсів. Там мене помітила Шулікова Тетяна Володимирівна. Порадила вступити до Сумського вищого училища мистецтв і культури імені Бортнянського на спеціальність “Народна художня творчість”. Саме до неї на курс я і потрапила. Там я навчалась з1994-го по 1998 рік. Завжди з теплом в душі згадую перші уроки вокалу Тетяни Володимирівни Шулікової. Коли закінчила училище в Сумах у 1998-му вступила до Києвївського Університету культури і мистецтв за спеціальністю “Музичне мистецтво” та здобула кваліфікацію диригент хору(народного). З вокалу вчилася у народної артистки України Павлюченко Поліни Григорівни.
Ким на сьогодні є наша Антоніна Компанєйська?
З 2ОО3 року працюю у Київськкому академічному театрі українського фольклору “Берегиня». За цей час наш колектив приймав участь у різних фестивалях Голландії, Польщі, Ізраїлю, Болгарії, Італії. Ще багато інших фестивалях також по Україні.
Які найпопулярніші, на сьогодні, постановки у програмі театру і які ролі у них є Вашими?
Наш театр є фольклорним і програма у ньому відповідна; драматична вистава містерія “Тіні забутих предків”, містична комедія “Конотопська відьма” роль – Відьми, вистава “Чумацький шлях” роль – Циганка. Також дитячі вистави, ну це, напевне, більш до естрадного жанру “Зелена гора” рол- Порча, зараз ставиться також дитяча вистава – мюзикл “Як Опудало женитися захотіло», граю роль відьми. І також звичайно концертні програми.
Де ти зараз, голосиста дівчинка з Грабовського?
Тоню, а яка із вже зіграних ролей стала улюбленою?
Люблю всіх своїх героїв, але улюбленою стала роль Мавки Лісової із вистави «Лісова пісня» за мотивами п’єси Лесі Українки.
Моя Настуся, дуже любить мамину роботу. Вона вже зіграла роль пастушка у виставі “Старовинний вертеп”. Займалася народними танцями 9 років, зараз займається вокалом і теж мріяє стати співачкою.
Якщо не таємниця, улюблена робота, дає можливість забезпечити достойний рівень життя Вашій родині?
Ні. не секрет. Нажаль, робота артиста не є джерелом матеріального забезпечення. Доводиться відпрацьовувати вечорами у ресторані. Я цього не соромлюсь. Співаю українських пісень, несу людям радість, інколи ностальгію, одним словом отримаю насолоду…і додатковий заробіток..
Тоню краснопільчани добре пам’ятають виступи ще юної, але безмежно талановитої дівчинки з Грабовського Тоні Компанєйської. Чи можемо ми сподіватись колись почути Вас у Краснопільському Палаці культури?
Дякую за любов. Я теж добре пам’ятаю теплий прийом моїх вступів на рідній Краснопільщині. У ті часи це сприймалось з таким особливим трепетом, адже ви, дорогі мої земляки, були моїми першими слухачами, а це незабутньо. 6 років тому я виступити на день села для своїх односельчан в с. Грабовське. Життя триває і я думаю що в своєму рідненькому районі Краснопіллі буде можливість заспівати. Дякую за приємні спогади дитинства. Бажаю всім своїм землякам на Краснопільщині, міцного здоров’я, затишку та родинного тепла у домівках, нехай всі найзаповітніші мрії, бажання здійснюються, нехай Вас, Бог береже, дорогі мої земляки!
Світла пам’ять Тоні. Співчуття рідним, близьким, друзям.