07 квітня 2018 року, перебуваючи у відпустці, в районі населеного пункту Краснопілля, через ДТП, перестало битися серце захисника України, військовослужбовця військової служби за контрактом Мартиненко Руслана Миколайовича.
Руслан Миколайович Мартиненко народився 25 вересня 1972 року в Хабаровському краї, там отримав повну загальну середню освіту. У 1987 році переїхав до Краснопілля і здобув профільну освіту у місцевому професійно-технічному училищі. Згодом був призваний на строкову військову службу. Життя йшло своєю чергою. Чоловік мав чудову родину, заради якої не цурався ніякої роботи. У 2015 році не вагаючись пішов захищати кордони України згідно наказу про мобілізацію. Втім і надалі не залишив побратимів і уклав контракт зі Збройними Силами України. Останнє місце дислокації його підрозділу – с. Піски, одна з найгарячіших точк, але там кулі минали бійця. Вижив Руслан і після тяжкого осколочного поранення, за що був нагороджений “Орденом Мужності”.
“Руслан був для нас вірним бойовим товаришем, добрим другом,. З цією людиною я не один раз ходив у розвідку, він не шукав легких шляхів, діяв завжди професійно. З ним можна було порадитись з будь-якого питання – від вибору бойової позиції до тонкощів приготування їжі. Я б назвав його ідеальною людиною, як на мене у нього не було недоліків. Порядність, доброта, відданість родині… ….Руслан мав відпустку і мріяв потрапити на День народження до своїх донечок-двійняток. Хвилювався, що залишає нас, але ж і родину хотів порадувати. На жаль, виявилось, що тут на нього чекає смерть… Там, у Пісках, хоч зрозуміло, що ворог поруч, а тут так підступно… – тремтячим голосом розповідає боєць з позивним “Замполіт”
З архіву газети “Перемога”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
😥