Вчора 9-го березня небо над Сумами вкотре затягнуло хмарами скорботи. На Алеї Героїв Баранівського кладовища провели в останню путь земляка, воїна, який став щитом для своєї землі — Станіслава Ігоровича Коваленка. Його шлях був прикладом гідності та свідомого вибору. Від простого сільського хлопця до фахового аеророзвідника.
Народився Станіслав 12 листопада 1994 року в селі Покровка. Вчителі місцевої школи згадують його як надзвичайно виваженого та відповідального учня. Він був з тих, хто не кидає слів на вітер, а справу доводить до кінця: «Станіслав був зразковим учнем» – Згадує шкільні роки Героя вчителька Покровської школи Валентина Іванівна Радченко – «Врівноважений, розсудливий, відповідальний, розумний – це основні риси Станіслава. Його поважали однокласники, односельці. Доброта, повага до оточуючих, бажання допомогти, тим хто потребує підтримки – це теж про Станіслава. Нажаль, війна забирає найкращих…»
«Знаєте, особливо памятаєш зразкових учнів і «бешкетників» – підтримує розмову директорка школи Надія Василівна Максименко – «Станіслав вирізнявся серед однолітків своєю врівноваженістю, спокійною вдачею, світлим розумом»
Після закінчення школи Станіслав вступив до коледжу Сумського національного аграрного університету на юридичний факультет. Саме в цей період доля подарувала йому найважливішу зустріч — знайомство з майбутньою дружиною Аллою. Згодом вони створили міцну сім’ю, а найбільшим щастям для Станіслава стало народження донечки Єви. Він був ніжним, турботливим батьком і люблячим чоловіком, для якого родина завжди була понад усе. «Станіслава швидко полюбила вся наша родина» – згадує тітка дружини Станіслава, Наталія – «Він був дуже уважним до нашої сім’ї. Завжди готовий прийти на допомогу. Моєму брату він був більше ніж зятем. Він був і сином і другом». «Стас був неймовірним батьком для Єви. Заради Неї Він був ладен на все. У них були такі ніжні, теплі взаємовідносини. Ми милувались цією родиною. Це невимовний біль» – приєднується до розмови двоюрідна сестра дружини загиблого, Анна.
Військовий гарт Станіслав здобув ще у 2015 році під час строкової служби в Національній академії НГУ. Проте справжній іспит на мужність розпочався 1 жовтня 2024 року, коли Він свідомо підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Працюючи інспектором прикордонної служби та оператором групи повітряної розвідки, він став «очима» свого підрозділу. Побратими кажуть: «На Станіслава можна було покластися без вагань. Він завжди був впевненим у собі та своїх рішеннях. Станіслав був відважним воїном, вірним побратимом»
«Я там, аби вам було добре», — ці слова Станіслава сьогодні звучать як заповідь для його родини та кожного з нас.
17 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодмитрівка Сумського району життя Героя обірвалося. Він зустрів смерть як воїн — на рідній землі, захищаючи право своєї родини жити у вільній країні.
Для батьків Станіслав Коваленко назавжди залишиться гордістю, для дружини і донечки — опорою, для брата — прикладом, а для України — вічним Героєм.
Світла пам’ять Герою! Доземний уклін батькам за виховання Сина.
газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
