Останніми роками український календар трансформується: з’являються дати, що покликані відновити національну ідентичність та остаточно розірвати зв’язки з радянським минулим. Однією з таких ініціатив став День української жінки (День українки), який пропонують відзначати 25 лютого.
Чому саме ця дата, чи замінить вона 8 березня та як ставиться до нововведення суспільство.
Ідея свята тісно пов’язана з процесами деколонізації, що активізувалися у 2023 році. Група народних депутатів зареєструвала законопроєкт №9028, запропонувавши:
Вибір дати — глибоко символічний. Це день народження Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки) — найвидатнішої постаті українського жіноцтва, яка стала втіленням сили, інтелекту та незламності.
Оскільки свято поки не має офіційного статусу, його традиції формуються «тут і зараз», переважно в медіапросторі:
Ініціатива викликала неоднозначну реакцію, розділивши українців на три табори:
| Позиція | Аргументи |
| Прихильники | Вважають за необхідне мати власну національну дату, де орієнтиром є не ідеологія СРСР, а постать незламної Лесі Українки. |
| Правозахисники | Нагадують, що 8 березня — це Міжнародний день боротьби за права жінок, визнаний ООН. Заміна його «днем народження особистості» може нівелювати правозахисний зміст свята. |
| Історики | Зазначають, що 8 березня не є суто комуністичним продуктом, хоча в СРСР його сенс було значно викривлено. |
Цікавий факт: Опитування в додатку «Дія» показало, що більшість українців поки не готові відмовитися від 8 березня як вихідного дня, проте інтерес до дати 25 лютого стрімко зростає.
День української жінки — це не просто чергова дата в календарі. Це спроба:
Незалежно від того, чи отримає ця дата офіційний статус, вона вже стала символом поваги до української жінки — вільної, талановитої та гідної послідовниці великої Лесі. Адже свят, що спонукають до глибоких сенсів та важливих розмов, багато не буває.
Газета “Перемога”