Новини Краснопільщини

23.11.2024

876

Культура Люди

АЛЛА ОВЧАР: «Я ВІРШАМИ ЛІКУЮ ДУШУ»

З Аллою особисто знайома давно, адже були однокласницями. Та і надалі життєві шляхи перетинались не одноразово. Алла була здібною та старанною ученицею. Але про свій поетичний
талант дівчина ділилась лише з близькими людьми – мамою та сестричкою.

По закінченню школи обрала професію фінансиста і успішно закінчила Сумський виш. Кар’єру розпочинала з офіціантки одного з краснопільських розважальних закладів. Згодом стала
власницею кафе-бару «Візаві». Але повномасштабне вторгнення росії до нашої держави внесло свої корективи у життя України і кожного з нас.

«Вірші я пишу років з чотирнадцяти» – розповідає пані Алла – «На той час вони римувались російською і, звісно були про кохання. Їх читачами були батьки та сестричка. Могла розпочати
писати з випадково римованих слів. Потім вони ж, або ставали віршами, або ж так і залишилися фразою. Захворів мій тато і помер. Тяжко переживала Його страждання та втрату. Це теж вилилось у римовані рядки» – тривала пауза і скорбота відчувалась у голосі Алли – «Блокнот і ручка завжди
зі мною. Як у сумочці так і під подушкою. Саме безсонними ночами під звуки вибухів народились вірші про війну. Віршами я лікую душу. Коли вона нестерпно болить, то цей біль лягає
римою на папір і становиться легше

І. ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”

Чи зорі плачуть уночі,
коли у їхній площині летять ракети?
А цвіркуни кричать з землі:
«Ховайтесь, люди, бо біда
Летить з сусіднього котла»
Добра від них не буде.
Чи стогне матінка земля
коли іде їхня орда, вбиваючи усе живе?
Там, мабуть, серце кам’яне
і проклята душа.
Добра від них не буде.
Чи вітер сльози витира
матусі, тій, дитя якої в цей світ не
вернеться ніколи?
Померло серце назавжди.
Ідуть від нас доньки й сини
Добра від них не буде.
Чи може блискавка та грім
зібрать докупи всіх стихій?
І хай цегельний дощ піде
А після сонце припече на їхній стороні.
І замість «руської толпи» стоятимуть
одні стовпи
Добра від них не буде.
………………………………………………
Що за життя: генератори, черги…
Світла немає…Тривога…Відбій.
Хтось панікує – збирає валізи.
Інші на дрони закривають збір.
Так все змінилось, природа та люди.
Гинуть тварини. Де ж їх вина?
Бо по сусідству поряд із нами
Пащу відкрив сам сатана.
Горе та сльози ллються рікою.
В інших на вибір – горілка, вино.
Вже не здійсняться мрії Героїв.
Лиш на вітру майорить полотно.
Спалене жито, зруйновані школи.
Діти маленькі уже без батьків.
Безліч рідненьких наших в неволі.
Ненько, молися за своїх синів!
Втрачені дні, посивілі батьки.
Сім’ї без даху, згорілі ліси…
Всіх цих жахіть безкінечно багато.
Світе людський, покарай цього ката!
Хай цю всю нечисть зрівняє з землею.
Хай задихнеться, все, що зветься руснею!
………………………………………………
Немає сина,
Втратила доньку.
Остання надія
Плаче в долоньку.
Не зберегла, не зігріла дитя.
Доля не винна…
Все клята війна!
Чом же ніхто вам знак не подав?
Ангел-Хранитель чом не спасав?
Як у останню ніченьку спали?
Скільки любові нам не додали?
Як жити далі батьку без крил?
Серце матусі розбили навпіл.
Очі потухли, мабуть назавжди
Бо не почують вже жди мене, жди….
………………………………………….
Комусь потрібен другий шанс.
Хтось запізнився на свій потяг.
У небі пролітає птах,
Що воскрешає навіть попіл.
Два серця рідних вдалині.
Відстукують тихенько морзе.
Їх не лякають довгі дні
Погода – спека та морози.
Колись давно спіткнувсь один.
Натиснув кнопку не той поверх
А в іншого не стало сил
Забути й стримати свій подих.
Так покидала доля нас
Відчистивши другим дороги.
В житті є вибір повсякчас
Ти обминай гострі пороги.
Два серця попадають в такт
Два серця будуть довго жити.
Комусь потрібен другий шанс
Кохання може це створити.
…………………………………………..
Ми не залишим рідний дім
Нас не злякати вже нічим.
Звикати страшно і тривожно
Поглянь, в сусідів вже порожньо.
Не чути вранці петуха,
Який чудово так співа
І бабця вранці по росі
Козу вигулює собі.
Було колись так все це до…
Чого все котиться на дно?
Троянда квітку викида,
Нею милується вдова.
Букет не ставляє в вазон,
Не обирає вже фасон.
Одна надія на рідненьких –
Ви захищайте нашу неньку!
Ми не залишим рідний дім.
Чекаєм вас – накриєм стіл.
…………………………………………
Не кидайте слова в забуття
Віру в краще вперед пропускайте.
Не буває причина одна
В купі і горе і щастя.
Пам’ятайте минуле своє –
Босі ноги та гусячі лапки.
Поважайте древо родове
Бо воно принесе лише ясність.
Поспішайте робити добро
Не хизуйтесь своїми ділами.
Бо людині від Бога дано
Світ змінити не тільки словами.