Олександр ВЕРТІЛЬ – поет, перекладач, журналіст. Народився 1958 року в селищі Жовтневе (зараз – Миколаївка) Білопільського (Сумського) району Сумської області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. З 1980 року працює у ж урналістиці. Нині – власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» у Сумській області.
Автор 13 книг: 7 – поетичних, 2 – перекладів, 4 – документально-публіцистичних. Упорядник і співупорядник поетичних та прозових альманахів, антологій, з-поміж яких «Слобожанщина», «Велика спадщина. Сумщина. Поезія» і «Проза», «Проба пера» та інших. Заслужений журналіст України. Лауреат низки літературних премій. Поетичні видання: «Троянди на пероні» (1990), «Ювілей літа» (1991), «Слобожанська сіль» (1996), «Паморозь» (2004), «Без назви» (2007), «На просторі часу» (2008), «Геометрія вогню» (2018); Переклади: «Світило Бурлюка зійшло…» (2009), «Тонкофінгерпринт. Поети брати Бурлюки» (2014); Документальна публіцистика: «Олександр Шапаренко: на гребені хвиль» (2015, 2018); «Володимир Голубничий: 20 кілометрів до тріумфу» (2017); «Олена Петрова: срібний сніг» (2018); «Сумщина олімпійська: Citius, Altius, Fortius!» (2019).
Що залишилось за рядами офіційної біографії. Олександр Вертіль на наші прохання згадав
10 невідомих широкому загалу фактів зі своєї біографії. Разом ми узагальнили почуте.
1. Перші віршовані рядки Олександр написав, навчаючись у 7-му класі Жовтневої (зараз – Миколаївської) середньої школи Білопільського району. Це були усмішки, окремі з яких у 70-х роках навіть друкувалися на сторінках районної газети «Радянська правда» (зараз – «Білопільщина»). Як і прозові гуморески, що пізніше побачили світ саме на шпальтах цього
видання. До речі, в редакції «Радянської правди» у вересні 1977 року майбутній письменник проходив першу газетярську практику як студент факультету журналістики Київського
державного університету ім. Т. Шевченка. А поезією захопився, коли став студентом: спочатку – філологічного факультету Сумського педагогічного інституту ім. А. Макаренка (1975-
1977), а потім факультету журналістики КДУ ім. Т. Шевченка (1977-1980). І там, і там відвідував заняття літературних студій.
2. Рукопис першої поетичної збірки під назвою «Вірші на планшеті» (настільки співзвучно сьогоденню…) підготував 1980 року. Однак через відсутність творів комуністично-ленінської та комсомольської тематики редакційні висновки були не на користь автора. Окремі видавництва пропонували написати кілька так званих віршів-паротягів, аби видати рукопис. Але автор відмовився. Тож збірка вийшла рівно через 10 років, у 1990-му, коли відпала потреба у подібній
тематиці, у київському видавництві «Молодь» під назвою «Троянди на пероні». Щоправда, там надруковані зовсім інші поезії, написані впродовж 80-х років. Як і в збірці «Ювілей літа»,
що побачила світ наступного, 1991- го року у харківському видавництві «Прапор». Саме за них у 1992-му році автора прийняли до лав Спілки письменників України.
3. Хоча літературні премії, звання, відзнаки тощо мають відносне значення, все ж певною мірою характеризують увагу і поцінування творчості. Олександр Вертіль у цьому відношенні один із найбільш титулованих – удостоєний 10-ти літературних премій, з яких 7 міжнародних та всеукраїнських – ім. О. Олеся, ім. В. Мисика, ім. Д. Нитченка, ім. М. Кирієнка-Волошина, ім. П. Куліша, ім. В. Сосюри, ім. В. Свідзинського, а також трьох обласних, у тому числі літературно-краєзнавчої ім. О. Паліцина. Свою першу премію, обласну, яка носила ім’я Пилипа Рудя, здобув 1983 року в номінації «Поезія», а через 38 років, у 2021-му, став лауреатом обласної
літературно-мистецько-краєзнавчої премії у номінації «Журналістика» за публіцистично-документальні книги про спортсменів-олімпійців Олександра Шапаренка, Володимира Голубничого, Олену Петрову та «Сумщина олімпійська: Citius, Altius,Fortius!».
4. У 2008-му році до 50-річчя від дня народження видав вибрані поезії «На просторі часу» у 2 томах. З дати утворення Сумської області це перше видання саме двотомника художніх творів, видрукуваних сумськими письменниками. Як свого часу наголошував сумський поет літературознавець перекладач Анатолій Гризун, це має стати своєрідним творчим стимулом
для колег, звісно, з урахуванням насамперед художнього рівня творів. Так само першим в Україні Олександр переклав рідною українською мовою вірші видатного уродженця краю, всесвітньо відомого художника, поета, футуриста, мистецтвознавця Давида Бурлюка (1882-1967),
який переважну частину свого життя мешкав у США, де й закінчив свій земний шлях.
Спочатку у видавництві Української академії банківської справи НБУ вийшла збірка «Світило Бурлюка зійшло» (2009), а в 2014-му київське видавництво «Ярославів Вал» видало книгу-білінгву «Тонкофінгерпринт. Поети брати Бурлюки» з передмовою та післямовою відомих мистецтвознавців Вадима Скуратівського та Дмитра Горбачова. До речі, за ці видання перекладач удостоєний літературних премій відповідно ім. В. Мисика та ім. М. Кирієнка-Волошина.
5. Поезії Олександра перекладені кількома мовами світу і насамперед болгарською. На початку 90-х років їх видрукував альманах «Околчица» (м. Враца). Є також переклади італійською,
білоруською та російською.
6. Олександр успішно поєднує письменницьку і журналістську працю – його газетярський стаж
становить 43 роки. Як власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» підготував і провів близько ста інтерв’ю з видатними особистостями Сумщини та України.
Серед них співаки Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Іво Бобул, Фемій Мустафаєв, Катерина Бужинська, Геннадій Ващенко, письменники Іван Драч, Михайло Слабошпицький, Володимир Яворівський, Євген Дудар, Анатолій Кичинський, Василь Шкляр, син письменника Івана Багряного – Нестор Багряний, спортсмени Володимир Голубничий, Олександр Шапаренко, Олена Петрова, Сергій Бубка,Юрій Білоног, Олександр Крикун, Євген Глива, а також актори, художники, вчені, мистецтвознавці, альпіністи, геологи…
7. З-поміж відзнак і титулів, дорогих для письменника, звання «Почесний житель селища Жовтневе». Олександр часто буває в рідних місцях, зустрічається з учнями, вчителями, земляками. За його словами, таке спілкування наснажує на творчість, викликає світлі емоції.
8. Упродовж багатьох років письменник – Уповноважений представник Ліги українських меценатів у Сумській області, сприяє проведенню Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика. За цей час у представницькому творчому турнірі взяли участь тисячі учнів і студентів
Сумщини, в тому числі з його рідного селища. Окремі ставали переможцями, призерами у різних вікових категоріях, але вже сама участь у конкурсі важлива і неоціненна.
9. Володіючи комп’ютерною технікою, не залишає звичайної авторучки, якою пише вірші, перекладні твори, а потім набирає на комп’ютері. Говорить, що так ближче до паперу, краще і тонше відчувати його порожнечу. Важливо, аби на аркуші були написані бодай слово чи рядок, які «заряджають» на подальшу роботу. Але це не стосується газетних матеріалів.
10. У дитинстві мав традиційні хобі – риболовля та збирання грибів. Зараз у вільний час любить читати словники – тлумачні, перекладні, наголосів, галузеві тощо, які допомагають і потрібні у повсякденній роботі.
Якщо вас зацікавила біографія Олександра Вертіля, то найкращий спосіб продовжити знайомство з поетом і письменником – читати його твори. Ознайомитись із ними можна у Білопільській, та Краснопільській бібліотеках і на сайті «Анумо знову віршувать»
“СПІЛЬНОПІЛЛЯ” (Спільний проєкт “Перемоги” і “Білопільщини”)
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
💓👍
👍