Її неймовірної краси кулінарні шедеври чимало років радували дорослих і дітлахів далеко за межами самого Краснопілля. Дитячі дні народження, поважні ювілеї, хрестини, весілля, зустрічі випускників — на які тільки свята не виготовляла торти краснопільчанка Ірина Жаботинська! Ці смачні витвори мандрували не лише селами громади. Замовлення майстриня отримувала як з обласного центру, так і з Києва. «Так, це найбільша відстань, на яку відправляла замовлення, — розповідає Ірина. — Звісно, це не той товар, який можна просто переслати поштою. Тортик до столиці забрали автівкою».
Народилась і зростала Ірина у дружній краснопільській багатодітній родині. В ті щасливі часи всі дівчатка після десяти років, дивлячись на матусь і бабусь, як правило, намагались їх наслідувати й неодмінно брати участь у процесі. Не була винятком і Іринка.
«Першою моєю випічкою був бісквіт», — випереджаючи запитання, пояснює жінка. — «Так, на той час у нас не було таких кухонних пристроїв, як зараз. А це тісто вимагає тривалого збивання яєць із цукром. Тож процес був непростим і нелегким. Але ми випікали саме бісквіт».
З дитинства ця справа припала до душі Ірині. На щастя, у Краснопіллі на той час функціонувало училище з відповідним напрямком. У 1994–1997 роках Ірина Жаботинська була ученицею Краснопільського ПТУ №43.
«Кондитерської майстерності мене навчала Тамара Григорівна Северин», — згадує роки юності жінка. — «Під час навчання я ще більше закохалась у цю справу. Вже тоді зрозуміла, що це — моє».
Після отримання спеціальності дівчина працювала в кондитерському цеху одного з підприємств рідного селища. Проте фінансова нестабільність кінця 90-х привела Ірину в торгівлю. «Але улюблена справа згодом привела мене до харківської кондитерської, — продовжує розповідь майстриня. — І там я зрозуміла, що можу виготовляти торти самостійно, вдома».
З тих пір в Ірининій оселі й народжуються ці кулінарні шедеври.
«Я стала випікати торти вдома на замовлення. Але прибуток від цього не задовольняв усі потреби моєї сім’ї», — з сумом додає жінка. — «Тож основною роботою для мене залишалась торгівля, а професія стала хобі, яке приносило більше задоволення, ніж заробітку. Люблю замовлення, коли довіряють моєму смаку. Із-за труднощів виготовлення від роботи не відмовлялася. Лише через відсутність часу».
Життя диктувало свої умови, але Ірина впевнено будувала плани й мріяла про власну справу: «Планувала відкрити свою пекарню. Вирішили питання з приміщенням. Розпочали ремонт… І всі плани зруйнувала війна…»
Ірина народила й виховала трьох синів. На той час хлопці вже стали дорослими й працювали в місті. Вона ж до кінця березня 2025 року не залишала рідну домівку у Краснопіллі.
«На початку того березня я виготовила останній торт у Краснопіллі — почались перебої з електроенергією, і я більше не брала замовлень. Потім — постійні обстріли Краснопілля, евакуація населення, нестерпні спогади», — з тугою в очах розповідає Ірина. — «Коли зрозуміла, що більшість сусідів залишають небезпечне селище, то почала шукати собі прихисток».
У соціальних мережах, через друзів і знайомих жінка шукала житло в безпечному місці, але, принципово, неподалік рідного краю.
«Завдяки знайомим я потрапила у невеличке, мальовниче село Тростянецької громади з милозвучною назвою Вишневе», — ділиться історією Ірина. «Орендую тут маленьку хатину. Вдалося забрати з Краснопілля одяг, техніку. Є земельна ділянка — вирощую овочі. Працевлаштуватися тут нереально. А не випікати я вже просто не можу! Тож виготовила перший тортик на день народження вже тут. Так з’явилися нові замовлення, їхня географія трішки розширилась. А я щаслива приносити людям маленьку радість улюбленою справою у цей непростий час».
Процес чаклування над черговим солодким витвором повертає майстриню мріями у рідний дім, що пахне ваніллю, добром і спокоєм. Близько трьохсот кремових красенів виготовила Ірина Жаботинська за своє життя. Має серед них і улюбленця — великий двоярусний весільний торт.
Війна причинила двері омріяної пекарні у рідному Краснопіллі й змусила залишити затишну оселю, але вона виявилася безсилою перед покликанням серця Ірини. Сьогодні, у чужій маленькій хатині у Вишневому, майстриня продовжує творити своє солодке диво.
І.ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍