Коли Руслан навчався на факультеті економіки і менеджменту за спеціальністю «облік і оподаткування», він точно знав, як зводити баланс і рахувати гроші в касі, де навіть встиг трохи попрацювати. Проте у 2020 році 20-річний юнак вирішив кардинально змінити життя. Логіка була залізна: підписати контракт на три роки, чесно віддати борг батьківщині, оминаючи строкову службу, і спокійно повернутися до цивільних звітів та графіків. Але, як кажуть фінансисти, дебет із кредитом не зійшовсь – велика війна внесла такі корективи, що заплановані три роки перетворилися на шість років безперервного бойового стажу.
Сьогодні Руслану Денисовичу Козиріну 27. Він – старший солдат і командир гармати, родом із Буринського району Сумщини. Увесь свій армійський шлях чоловік пройшов в одному підрозділі, що для багатьох є рідкістю.
«Йшов у 20 років, сьогодні мені 27, увесь час у 27 окрема артилерійська бригада ім. кошового отамана П. Калнишевського в одній батареї. Щоб кудись перевестись, змінити бригаду чи підрозділ – навіть думки не було», – усміхається Руслан, говорячи про свою військову родину.
Він не береться загадувати, як склалося б його цивільне життя, якби не російське вторгнення. Але зізнається: передчуття, що великої війни не уникнути, було в повітрі. Лютий 2022-го застав його підрозділ уночі, якраз під час завантаження боєприпасів. Артилеристи вже чітко знали свої напрямки висунення у разі нападу, тому зустріли ворога в повній бойовій готовності. З того часу географія його служби нагадує розлогий атлас України: дороги війни кидали хлопців із рідної Сумщини на Херсонщину, Одещину, Миколаївщину, Донбас та Запоріжжя.
Кар’єрний ріст Руслана на передовій теж розвивався логічно та впевнено. Спочатку він був навідником на реактивній системі БМ-21 «Ураган», згодом опанував роботу навідника гармати. Не так давно досвідченому бійцю довірили посаду командира гармати, і з цими обов’язками колишній економіст справляється на відмінно – тепер він прораховує не прибутки, а траєкторії снарядів, які летять на голови окупантам.
Руслан не з тих, хто романтизує війну чи намагається увіковічити кожен крок. Мемуарів чи щоденників він не веде, каже, що багато дрібниць стирається з пам’яті під тиском щоденної важкої роботи. Проте пережитого точно вистачить на довгі вечірні розмови після перемоги, адже поруч – надійні люди.
«Хлопці з Сумщини, з Тернопільщини – досвідчені, бойові. Це багато чого варте на війні. Коли є вільний час, використовуємо його для облаштування побуту, маскування. Приготувати обід, вечерю – все вимагає часу і рук», – ділиться командир артилерійським повсякденням.
Поки командир гармати професійно вираховує траєкторії та закриває «акти виконаних робіт» по ворожих позиціях, у його власному життєвому балансі залишається одна незаповнена графа. На запитання про особисте життя Руслан коротко, без зайвої лірики відрізає: «Не одружений». Тож головний романтичний звіт у житті цього досвідченого артилериста ще попереду – його він зводитиме вже після нашої перемоги.
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍