Військова форма, впевнений погляд і відповідальність за тих, хто поруч. Саме такою постає Даша Ярова — курсантка Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, молодший сержант і командир відділення, яка вже сьогодні демонструє якості лідера. Вона обрала непростий шлях військової — професію, що вимагає не лише знань, а й сили духу та витривалості. Активна, цілеспрямована та відповідальна, дівчина поєднує навчання, службу та громадську діяльність.
Від дитячої мрії — до дорослого вибору
Шлях Даші до військової справи не був випадковим, хоча й коригувався самими обставинами життя. Щоб зрозуміти, звідки в цій тендітній дівчині стільки загартованості, варто повернутися у її шкільні роки.
Про те, якою Даша була в дитинстві, з особливою ніжністю та трепетом розповідає її перша вчителька з Краснопільського ліцею №1 Людмила Криворотенко:
— У класі, де навчалася Дар’я з початкових класів, було 18 моїх промінчиків: 10 хлопчиків і 8 дівчаток, — згадує Людмила Анатоліївна. — Серед них і Даша — маленька худорлява дівчинка зі світлим волоссям, яке спадало на її тендітні плечі легкими хвилями. А її блакитні очі здавалися маленькими шматочками безхмарного літнього неба. Вона прийшла до першого класу з величезним бажанням пізнавати світ, і це прагнення не згасало протягом усіх років навчання. В її оченятах завжди палав щирий інтерес до всього, що відбувалося навколо.
Учителька з теплотою ділиться деталями щоденного шкільного життя своєї вихованки:
— На уроках читання вона з захватом складала перші слова, з особливою старанністю виводячи кожну літеру у зошиті. Вона була дуже активна, гарно читала, декламувала вірші напам’ять, виросла надзвичайно відповідальною і дисциплінованою дитиною. Я називала її просто Дашею, і вона завжди усміхалася у відповідь — від неї віяло теплом, ніжністю і щирою добротою.
Поза навчанням Даша виявилася надійною та чуйною подругою для своїх однокласників.
— До школи вона приїздила шкільним автобусом з Успенки разом із Яною Мигаль та Денисом Крезубом, тому спочатку більше трималася їхнього кола спілкування, — розповідає Людмила Криворотенко. — Але згодом, познайомившись з усіма дітьми в класі, легко знайшла спільну мову з кожним. У нашому класі завжди було багато квітів, і Даша з дівчатками з радістю допомагала у догляді за ними. А ще, жодне шкільне свято, виступ чи конкурс не проходили без її участі.
Особливе місце в житті дівчини завжди займала родина:
— Вона неймовірно любила своїх рідних — батьків і брата Максима. Вміла слухати їх, завжди знаходила слова підтримки або могла просто тихо пригорнутися до маминого чи татового плеча. А тато її просто обожнював! Він усім навколо говорив, яка в нього чудова донечка.
— За роки навчання в початковій школі Даша заклала міцний фундамент для своїх майбутніх успіхів і здобула щиру повагу вчителів та однокласників, — підсумовує вчителька. — Особисто я безмежно пишаюся тим, що мала змогу навчати Дар’ю, і щиро радію її досягненням та тій життєвій дорозі, яку вона обрала. За її тендітною зовнішністю і світлою усмішкою ховається велике чуйне серце, здатне на справжню доброту і безкорисливість.
Ще з шостого класу дівчина мріяла працювати в системі МВС і стати слідчою. Проте війна розставила свої акценти.
Війна в Україні триває з 2014 року. Тоді я закінчувала перший клас і ще не зовсім розуміла, що відбувається. Добре пам’ятаю, як наша школа допомагала військовим, організовувала збори та підтримувала захисників, – згадує Дар’я.
Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Даша навчалася у восьмому класі. Вона все частіше ставила собі складні дорослі запитання: чим може допомогти країні? Чому гинуть наші люди? Чому ворог прийшов на нашу землю?
Рішення вступити до військового навчального закладу стало свідомим кроком, хоча рідні хвилювалися й намагалися її відмовити. Складнощі не зупинили дівчину. Сьогодні вона готується стати офіцером. У майбутньому Дар’я Ярова – заступник командира з психологічної підтримки персоналу.
— На п’ятому році повномасштабної війни чимало людей втрачають мотивацію, виснажуються морально й фізично, — ділиться Даша. — Моя служба, можливо, не буде безпосередньо пов’язана з боями на передовій, але я зможу допомагати нашим захисникам знаходити сили рухатися далі, відновлювати моральний стан і повертатися до життя. Я хочу бути для них надійною опорою.
Кохання, яке стало джерелом сили
За кожним сильним рішенням часто стоїть особиста історія, пов’язана з болем і глибоким почуттям. Для Даші такою людиною, головним наставником і прикладом, став її коханий — Максим Яковлєв.
У 2021 році, у 18-річному віці, Максим добровільно став на захист Батьківщини. З початком повномасштабної війни він боронив Україну у складі бригади «Спартан» Національної гвардії України. 12 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Вовчанському напрямку Максим Андрійович Яковлєв загинув.
— Він навчив мене бути сильною, не відступати перед труднощами й завжди залишатися вірною своїм принципам, — з невимовним болем і гордістю розповідає дівчина. — Його загибель стала найважчим випробуванням у моєму житті. Саме після цієї втрати я ще глибше усвідомила справжню ціну нашої свободи. Пам’ять про Максима — це моє джерело сили. У складні хвилини згадую його слова та ставлення до служби. Я хочу гідно служити Україні, бути корисною людям і зробити все можливе, щоб підтримувати тих, хто щодня боронить нашу державу. Для мене військова справа — це не просто професія. Це спосіб продовжити справу коханої людини, яка віддала за Україну найдорожче — своє життя.
Лідерство, збудоване на повазі та людяності
Посада командира відділення у військовому виші — це випробування на міцність. Восени 2024 року Даша очолила відділення, а вже восени 2025-го отримала чергове військове звання — молодший сержант.
Що означає бути командиром для молодої дівчини? Це контроль дисципліни, відповідальність за життя та моральний стан підлеглих і вміння знайти підхід до кожного.
Курсантка Аліна, яка служить під керівництвом Даші, відверто розповідає про свою командирку:
— Якщо чесно, Даша Ярова — одна з тих командирок, про яких кажуть: справді людяна. Вона може бути суворою, коли цього вимагає служба, але ніколи не принижує і не ставиться зверхньо. До неї завжди можна підійти й поговорити. І що мені найбільше подобається – вона реально намагається йти назустріч своїм людям. Через це я її і поважаю. Для мене вона не лише командир, а й справжній, надійний друг.
Сама ж Даша переконана, що лідерські якості не залежать від статі. Головне — це професіоналізм, справедливість і вміння чути інших.
— Справжній військовий лідер — це той, хто вірить у своїх підлеглих так само, як і в себе, — переконана курсантка. — Найцінніше у війську — це люди. Якщо є турбота, довіра та взаємоповага, колектив буде міцним і згуртованим.
Погляд у майбутнє
Як дівчині вдається поєднувати навчання, командирські обов’язки та ще й громадську діяльність? Даша усміхається: секрет — у чіткій дисципліні та правильному плануванні часу. Громадська робота дає їй змогу спілкуватися з людьми, розширювати світогляд. Саме завдяки такому досвіду вона вчиться працювати в команді, краще розуміти інших і знаходити підхід до кожної людини.
Звертаючись до молодих людей, які мріють про військову службу, але вагаються через острах, Даша Ярова радить не боятись робити перший крок:
— Страх перед невідомим — це абсолютно нормально. Але не дозволяйте йому зупинити вас на шляху до мрії. Військовий навчальний заклад — це не лише сувора дисципліна, це гартування характеру, здобуття справжніх друзів і можливість бути максимально корисним своїй країні. Великі досягнення завжди починаються з одного сміливого кроку.
Попереду у Даші Ярової — закінчення академії та офіцерська служба. Вона ставить собі за мету стати компетентним фахівцем, якому беззастережно довірятимуть бійці. І дивлячись на її цілеспрямованість, немає сумнівів: у неї все вийде, адже її шлях підсвічений вірністю, любов’ю та світлою пам’яттю.
К.Корх, О.Кисленко
Фото К.Корх та надані Дашою Яровою
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Шведської асоціації медіавидавців Tidningsutgivarna для українських прифронтових медіа в межах ініціативи Національної спілки журналістів України «Frontline Press».
К.Корх, О.Кисленко
Фото К.Корх та надані Дашою Яровою
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Шведської асоціації медіавидавцівTidningsutgivarnaдля українських прифронтових медіа в межах ініціативи Національної спілки журналістів України «FrontlinePress».
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍