5 березня Краснопільщина провела у останню дорогу воїна, вірного сина рідної землі Олександра Жогло. Жителі населених пунктів Краснопільської громади, через які рухався траурний кортеж, на колінах зустріли тіло загиблого. Віддати останню шану захиснику прийшли рідні, односельці, представники влади, і просто небайдужі люди, бо кожен розуміє: саме таким Героям ми завдячуємо за наше завтра.
Олександр Жогло народився 22 вересня 1993 року в селищі Угроїди, проживав у селищі Михайлівське. У 2009 році закінчив Краснопільську ЗОШ І-ІІІ ступенів, далі навчався у Краснопільському ПТУ-43, після закінчення якого Олександр трудився робітником на Михайлівському заводі вогнетривів. У 2011 році Олександр Жогло навчався у Хотінському профтехучилищі. Одружений. Разом з родиною проживав у селищі Михайлівське. У липні 2022
року Олександр Жогло став на захист рідної країни, боронив Україну добровольцем у складі механізованого відділення.
Солдат Жогло Олександр Віталійович, загинув 17 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля населеного пункту Бахмут Донецької області.
«Саша ріс звичайною дитиною, добрий, чуйний, скромний, поважав старших, дуже любив своїх маму та бабусю. Він часто мені допомагав, я знала, що завжди можу на нього розраховувати, у нього було багато друзів. Після закінчення Краснопільського училища вирішив стати
зварювальником, і в нього ця справа виходила непогано. Саша їздив на заробітки, весь час мріяв про сім’ю. Племінник був гордий тим, що захищає Україну, що не стоїть осторонь. Те, що він
піде добровольцем, для нас було неочікувано. Можливо знав, що ми будемо проти, приховував своє рішення , – згадує свого загиблого племінника-воїна Олександра Жогло його рідна тітка Наталія Блохіна. – У мене здогадки були, але лише зараз дізналася, що він пішов до ЗСУ добровільно. Саша був щасливий від того, що одружився, мріяв з Анею про спільних дітей, але не встиг пожити сімейним життям. Його загибель – це непоправна втрата, з якою змиритися неможливо, нам дуже його не вистачає…»
«Знайомі з дитинства, проживали в одному селищі. Ходили разом в садочок та школу. Добре спілкувалися. Поганого про нього нічого не можна сказати, він був доброзичливим, чуйним хлопцем. Ми з Сашею не були кращими друзями, але на допомогу один одному завжди приходили. Ми не говорили про мрії, але знаю, що він хотів родину, діточок. Чи був він добровольцем? Так, якщо я не помиляюсь, коли вперше він пішов проходити комісію, то його не взяли. З часом дали повістку і він, не вагаючись, пішов. Він ніколи не ховався, – так говорить про Олександра Жогло Богдан Гриценко. – Коли вже поїхав, то ми інколи списувались, говорив, що він шокований тим, що відбувалось, хотів приїхати додому, але більшого він не міг сказати. Згодом розповів, що знайшов кохану, вони одружилися, він був щасливий і це було видно. Коли дізналися, що Саша зник, то не вірив до останнього в щось погане. До кінця думав і надіявся, що він повернеться живий додому. Це жахлива звістка…»
«Ми знайомі вже давно… Ще з 2009 року. Навчалися разом у Краснопільському ПТУ 43, в одній групі на будівель ній справі. Коли навчалися, то були в різних компаніях. Майже не спілкувалися, хоча потім, коли вже одружилися, він мені зізнався, що я йому подобалася ще з часів навчання, – розповідає дружина Олександра Анна Жогло. – Після закінчення навчання всі ми пішли різними дорогами, слідкували один за одним лише в соціальних мережах. Ця ж соціальна мережа і звела наші долі разом. Вже під час повномасштабного вторгнення ми стали близько спілкуватися, спочатку через смс повідомлення, потім дзвінки. Дуже багато говорили на різні теми.
Саша дуже підтримував мене, хоча сам не менше потребував підтримки, перебуваючи в самому пеклі, на передовій. Із плином часу зрозуміли, що вже не можемо один без одного. Вже кожен день
чекала від нього дзвінка, чи хоча б того плюсика, що все з ним добре. І в середині березня 2023 року він запропонував мені одружитися. Я, звісно, відповіла згодою. І вже через тиждень Олександр
несподівано прийшов у короткотривалу відпустку, аби 28 березня одружитися. Ми були такі щасливі, мали великі надії та плани на майбутнє. Після того часу він ще двічі приїздив на декілька днів.
Останній раз, коли приїхав, це було з 8 по 10 липня 2023 року, дуже мало часу побув, планував довше, але командування викликало назад до частини. Він, як завжди, поїхав та обіцяв, що скоро повернеться…
Але 14 липня, пішов на завдання і я більше від нього не почула жодної звісточки і того самого плюсика… У кінці липня нам прийшло повідомлення з військкомату, що від 17 липня наш Саша рахується, як безвісти зниклий… Спочатку була стадія неприйняття, не вірила, чекала, що ось-ось з’явиться, подзвонить, шукала бодай якусь інформацію у соцмережах, де виставляють полонених. Але все марно.
Та все ж ми чекали його, до останнього чекали! Аж до того страшного дня, 28 лютого, коли мені подзвонили та повідомили, що ДНК зійшлося (мама Саші здавала)… Це означало, що мій коханий чоловік загинув. Не можу без сліз згадувати його.
Він був дуже доброю людиною, турботливим, чуйним, гарним люблячим чоловіком та найкращим сином для своєї матері. Відважним. Він не боявся труднощів. Коли ворог ступив на нашу землю, він сам, добровільно, пішов захищати нас всіх. Ми мало часу були разом, але дуже кохали один одного. Я і зараз кохаю. Ніколи не забуду! І до кінця не повірю, що він загинув. Буду завжди чекати на нього, він мій Герой! Героям Слава!», – ніякі слова не можуть втамувати біль від втрати коханої людини дружині Анні Жогло.
Захисника, Героя Олександра Жогло поховали на Краснопільському цвинтарі на Алеї Слави з усіма військовими почестями. Найбільшу цінність – своє життя Олександр Жогло віддав за наш спокійний сон, за теплі домівки, за дитячий сміх, за мир в Україні…
Схиляємо голови у скорботі й молимося за світлу душу воїна,який загинув, захищаючи кожного з нас.
О.КИСЛЕНКО, газета “ПЕРЕМОГА”
ЩЕ ПО ТЕМІ:
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
🙏
Вічна пам’ять нашому Герою😢
Вічна та світла пам’ять Герою України!
Низький уклін тобі Герою!
Щирі співчуття рідним
Вічна пам’ять Герою
Справді очі дуже добрі. Спочивай, Герою💔
Герої не вмирають
Світла пам’ять
Вічна пам’ять Герою, а окупантам – люта смерть!