Днями до редакції звернулись жителі Краснопілля, яких хвилювала доля лебедів, велика кількість яких зібралась на водоймі біля Протопівського містка. Люди били на сполох, мовляв, птахів треба рятувати, бо водойма замерзла, а значить птахи приречені на голодну смерть. Наступного дня ходив на водойму зранку і ввечері в надії на власні очі побачити лебедів, але їх вже не було. Хоча місцеві підтвердили, що попереднього дня кількість птахів тут сягала від двадцяти до сорока, навіть світлини демонстрували, але всі лебеді вже відлетіли. Чесно кажучи, навіть якби застав птахів і зробив відео, то все рівно не мав уявлення, чим і як можна зарадити такій кількості птахів?
Ясність внесла Державна екологічна інспекції у Сумській області, до якої теж кожного року із настанням перших морозів звертаються громадяни, які стурбовані перебуванням лебедів на водоймах. Багато з них переконані, що птахи мали відлетіти далеко на південь, а тим, котрі залишилися на Сумщині, обов’язково потрібна допомога людини. Та чи так це насправді?
Лебеді – кочівні птахи. На відміну від мігруючих, вони не відлітають в теплі краї наприкінці літа – початку осені. Лебеді упродовж холодного сезону переміщуються на значно менші відстані, обираючи водойми, котрі взагалі або частково не замерзають.
Та часто трапляються випадки, коли птахи лишаються зимувати на місцях їхнього гніздування. У такої поведінки можуть бути різні причини, серед яких – сприятливі погодні умови, за яких крига не сковує все водне плесо, лишаючи можливість живитися водоростями та водними рослинами. Самих же морозів лебеді не бояться, оскільки мають доволі великий запас жиру та густе оперення, що дозволяє їм переносити навіть значні холоди. Відтак, головна причина їхньої кочівлі – не низька температура повітря, а пошук харчової бази.
З вищезазначеного випливає ще одна причина залишення лебедів на “рідній” водоймі – це систематична підгодівля. Особливо це стосується тих птахів, які вилупилися неподалік людських осель. Часто жалісливі громадяни із найкращих міркувань щодня годують водоплавних птахів, вбиваючи цим самим їх природний інстинкт до кочівлі. Адже навіщо летіти кудись за сотні кілометрів, якщо люди щодня приносять смаколики прямо під дзьоба? Підгодовувати лебедів варто хіба в тих випадках, коли їх зненацька застали дуже сильні морози, на всіх навколишніх водоймах утворився стійкий льодовий покрив і вони втратили природні джерела харчування. Для цього підійдуть сирі або злегка відварені овочі й фрукти, а також пшениця, ячмінь, кукурудза тощо.
Також орнітологи стверджують, що інколи самці йдуть на усвідомлений ризик – лишаються на облюбованій водоймі, аби навесні її не встигли зайняти конкуренти. Не варто забувати і про природний відбір. Часто наодинці залишаються хворі й ослаблені особини, забезпечуючи цим підтримання здорового генофонду своєї популяції.
Тож птахів, як і інших представників дикого тваринного світу, потрібно рятувати лише тоді, коли є очевидні ознаки, що вони травмовані або зазнають іншого лиха. Якщо ж хтось упіймає здорового лебедя, який плавав собі водоймою, це може розцінюватися як незаконне вилучення з природного середовища й утримання в невільних умовах. За таке правопорушення в Україні передбачено адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Державна екологічна інспекція у Сумській області закликає не забувати, що найкраща допомога – це мінімізація людського втручання у світ дикої природи.
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
🧐
У нас нарятують))) В холодець😡