icon clock26.03.2023
icon eye511
Громада

26 березня, рік тому, рашенські горе-вояки покинули Бранцівку…

Ось як про це написала Рудакова Ніна Анатоліївна у своєму щоденнику, який ми свого часу друкували у нашій газеті:

У 5-30 приїхала машина, забрала всіх своїх і втекли, залишили всі пожитки і свої мокрі труси з носками (це про лугандонівців які жили в клубі), було тихо, здалеку було чути вибухи, по радіо передали, що звільнили Тростянець і Боромлю, у Хмелівці стоїть український пост 93 бр.

Світла немає, сильний вітер t +1.

А вже 28 ми “прорвалися” по грязі на Жигайлівку і мали можливість подивитися на жахи,які залишила по собі війна, від Жигайлівки, до Охтирки…

А ось як згадує початок окупації і вихід орків з Бранцівки житель села Василь Іванович Лебеденко:

Того дня вибухи лунали десь вдалині, а потім тиша настала, коли це страшний гуркіт з околиці села почули, – згадує чоловік. – Вийшли ми на вулицю, аж дух перехопило – колона величезна суне. Біля 50 одних лише танків нарахували, вантажівки ще їхали. Ось тут, неподалік, гади,  скупчились, якийсь танк у них зламався. Тягли його нагору, та там і кинули. Потім друга колона пішла, біля тридцяти КАМАзів, БТРи. Не стали ми довго придивлятися, заховалися у двір, щоб чого доброго, не «садонули» по нам. Не тоді, так пізніше «садонули». Коли росіянам дали під зад в Тростянці, Охтирці, то вони вже били, куди заманеться. Наш військовий розповідав, що росіяни такі налякані були, що їм ввижалося, що десь з боку нашої вулиці на них суне наша піхота. Ото  й гатили.  Десять вибухів тут, як під шнурок, лягли. Шарахнули дуплетом і біля нашої хати, з обох сторін. Я саме в кухні був, так мене вибуховою хвилею на вулицю винесло, на чотирьох ледь встиг до укриття дістатись. Вже й життям попрощався. В хаті жодного вікна не залишилось,  15 метрів паркану з як корова язиком злизала, тракторець мій побило. Відремонтував його, але то вже не те… Облаштували в сусідському погребі укриття, там наш чотири душі жило.

Моя мати мені розповідала, як німці в село заходили і як потім з нього драпали, я щось схоже  побачив на власні очі вже у цей час. Тікали «асвабадітєлі» так, що й речі свої під клубом покидали. Скільки лиха наробили, іроди, скільки людей побили…Нічого, відбудуємось, все наладиться, і Перемога обов’язково буде за нами!

Коментарі
  1. Сволота кацапська

  2. Бомжаки))) так їх називали місцеві

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *