В 2015 році Олексій перебував на сході країни і вже тоді боронив українські землі від загарбників. Повернувшись додому, у 2018 році він влаштувався на посаду електрогазозварювальника у філію “Краснопільське лісове господарство”.
У воїна-лісівника без перебільшення “золоті руки”. Його пристрасть – це кування і деревообробка. Витвори його мистецтва можна побачити в багатьох місцях рідної філії Олексія, одним з яких є відомий ландшафтний заказник місцевого значення урочище “Образ”, де лави для відвідувачів лісівник зробив власними руками.
Олексій дієва людина і звик “кувати залізо поки гаряче”. 24 лютого 2022 року одразу після перших обстрілів він згуртувався з друзями і поїхав до військкомату, щоб отримати зброю і стати на захист Сумщини. Олексій вже мав бойовий досвід, тому швидко зібрав команду з 20 людей, які після вирушили боронити Великий Бобрик.
27 лютого Олексій разом із побратимом відправились на операцію під час якої знищили ворожі БМП і тягач. Солдати російської армії відкрили вогонь по чоловіках, в результаті чого вони були поранені. Олексій отримав поранення голови, яке призвело до струсу і набряку мозку. Незважаючи на це, наші захисники перемогли загарбників. Після поранення Олексій не покинув своїх побратимів, разом вони знешкодили багато ворожої техніки, серед яких КамАЗи зі снарядами, УРАЛи, САО, танк.
Але вдалі операції не обійшлись без втрат…
14 березня 2022 року було поранено близького друга і побратима Олексія – Демідова Івана. Олексій повіз його до лікарні в Суми, але на шляху Іван загинув на його руках. Через 2 дні, 16 березня Олексій втратив ще одного свого побратима – Миколу Зінченко, який також був лісівником “Краснопільського лісового господарства”. За словами Олексія, герої ні на мить не зупинялись в боротьбі за свободу і билися до останньої хвилини.
Після того як Великий Бобрик було виведено з оточення, в особовому складі Олексія нараховувалось вже 43 людини з сусідніх сіл Сумської області. Воїн-лісівник продовжує захищати країну і зараз стоїть на захисті Краснопільщини
“Моя родина – моя головна підтримка, – говорить Олексій. – За місяць до війни у нас із дружиною народилась донечка. І я добре пам’ятаю як моя дружина, яка на той момент дуже потребувала моєї допомоги, твердо сказала, що я не повинен зважати на це, а маю йти боронити рідну землю, бо ми повинні передати її нашій дитині, аби вона жила у вільній, незалежній Україні”.
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
