П’ятнадцятирічна випускниця-відмінниця Самотоївської загальноосвітньої середньої школи Галина Середа у 1980-му році переступила поріг Сумського кооперативного технікуму з метою здобути спеціальність економіста. Але доля розпорядилась інакше – на цю спеціальність приймали лише абітурієнтів з повною загальною середньою освітою, випускників десятого класу.
«Мені залишався вибір між «товарознавцем» і «бухгалтером», – згадує пані Галина. – «Я бачила себе товарознавцем. Переконання батьків у тому моєму віці зробили свою справу. «Товарознавець і влітку, і взимку по магазинах, завантаження, доставки, а бухгалтером завжди у теплі будеш», – так звучала татусева порада.
З того часу все моє життя пов’язане з рахівництвом. Були нелегкі студентські будні у чужому місті і гуртожитку.
Вчилась старанно, адже не вмію інакше. Це вже здається чимось із розділу фантастики, але рахувати навчали нас на рахівницях. За сорок п’ять хвилин мали обчислити певне завдання. Уявляєте, яка то «мелодія» лунала у аудиторії?» – з посмішкою бухгалтер поглядає на сучасну обчислювальну техніку на своєму робочому столі. – «Швидко минули три роки навчання. У 1983-му за розподілом я потрапила до Угроїдського радгоспу-робкоопу. Але вже за місцем, у Краснопільській райспоживспілці мене перерозподілили до торгово-оптової бази цієї установи.
Яким там було насиченим моє бухгалтерське життя…» – з ностальгією згадує пані Галина – «Молоді роки, дружній колектив, взаємопідтримка. Окрім обліку розвантажували товар з вагонів, завантажували авто для транспортування товару по крамницях. Незалежно від посади та обов’язків, у всіх була спільна справа і одна ціль, як і сьогодні – стабільність у роботі, забезпечення потреб споживачів та збільшення прибутків підприємства. Загалом система, на той час, налічувала більше двох сотень працівників. Колектив торгово-оптової бази становив близько сорока чоловік. Я була комсомольським вожаком підприємства.
Згодом мене запросили на посаду бухгалтера Райкому комсомолу. У квітні 1985- го я спробувала себе у цій організації. Невдовзі вийшла заміж. Звідти пішла у декретну відпустку. Скориставшись
можливістю за три роки, у 1987-му, я повернулась до колективу «бази».
Працювала спочатку комплектувальником у складі, потім комірником. Згодом була переведена бухгалтером-економістом. Чи можебухгалтер виконувати роботу економіста? Я вважаю, що кожна людина може працювати будь ким і у будь якому колективі. Головне – зацікавленість у роботі і бажання працювати», – впевнено озвучує свою позицію Галина Костянтинівна.
– «І ті ж часи рахівниць…Тими кісточками вираховували всі арифметичні дії до вираховування відсотків. У дні звітності, коли все мали робити швидко і обрахувати товарообіг по всіх крамницях райспоживспілки, одночасно у дному кабінеті рахували декілька бухгалтерів, то було дуже гучно саме від клацання.
Коли з’явились перші калькулятори, то і продавчині, і бухгалтера не відразу довіряли їх роботі. Як це смішно не звучить, але перевіряли результат саме на рахівницях», -спогади викликали посмішку у моєї приємної співбесідниці. – «Але нічого, все пізнаємо, навчаємось, удосконалюємось. Я з тих бухгалтерів, які якщо обігова відомість не сходиться хоча б на копійку, то ніякого ані сну, ані відпочинку, допоки не знайду помилку. Так було і на рахівницях і цього не змінила наявність сучасних обчислювальних машин. Я з того покоління, яке називають «совок». Нас навчали робити правильно, а ми не могли собі дозволити зробити інакше. Коли у райспоживспілці з’явився перший комп’ютер, то постало питання про скорочення штатної одиниці. Мовляв, машина ж буде все обчислювати. Але ж як ЕОМ працюватиме без людини?
Добрі спогади лишились про ті часи молодості і становлення як спеціаліста. Мене навчали бухгалтерській справі. Щедро ділились досвідом та знаннями безпосередньо вже за місцем роботи у колективі Краснопільської райспоживспілки. Не «муштрували», але і не жаліли. Можливо завдяки саме цим обставинам я маю і досвід, і любов до своєї професії».
Мама нашої героїні Середа Ольга Миколаївна своє вчительське життя присвятила Самотоївській школі, де викладала біологію та географію. Тато Кость Андрійович, був головним інженером Краснопільського ХПП ст. Корчаківка. Вони не впливали на вибір життєвого шляху своїх дочок. Вони ж обоє обрали цю облікову професію. Галину Костянтинівну можна вважати початківцею
династії.
Дві її доньки: Олена та Ірина свого часу отримали відзнаки за здобуту повну загальну середню освіту і обрали професії фінансистів.
Цього року 41 рік, як Галина Мілька (Середа) і бухгалтерський облік є невід’ємними одне
від одного. 38 з них присвячено обліковій роботі саме у Краснопільській райспоживспілці. У далеких восьмидесятих вони були слухачами одного технікуму. Вона вже була молодою спеціалісткою, а Він практикантом на оптово-торговій базі Краснопільської райспоживспілки. Зараз Сергій Міронов – керівник установи, а Вона – головний бухгалтер.
Сергій Міронов, голова правління Краснопільської райспоживспілки: «З Галиною Костянтинівною ми знайомі з молодих років. На різних посадах та місцях системи райспоживспілки ми працювали в один час. З 2011 –го року ми в одній «упряжці». Прибутковість і стабільність роботи нашої установи є показником плідної роботи всього колективу. Яке місце займає головний бухгалтер на підприємстві?» – Сергій Федорович з посмішкою відповідає на запитання – «Знаєте, головний бухгалтер, як дружина у родині – керівник, то голова, а головний бухгалтер – шия.
Всі робочі плани та рішення обов’язково у нас погоджуються. Галина Костянтинівна є досвідченим, відповідальним спеціалістом. Справжній майстер своєї справи. Цінуємо, поважаємо і пишаємось такою колегою».
«Зазвичай бухгалтерам бажають, щоб дебет з кредитом сходився», – на завершення бесіди бажає пані Галина – «Я ж бажаю всім миру і здоров’я, а справжній бухгалтер баланс зведе у
будь якому випадку».
І.ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
Здоров’я вам та успіхів