Новини Краснопільщини

22.01.2025

441

Люди

ЧАЙ, ВІЙНА І ВОЛОНТЕРСТВО: ІСТОРІЯ УСПІХУ АННИ МИРОНЕНКО

Все почалося з випадкового посту в соціальній мережі. Звичайний вечір, рутина, і раптом – яскрава сторінка з незвичним продуктом. Чай UGROЇDY? Як так сталося, що ніколи раніше не чув про цей унікальний продукт, створений у моїй же громаді? Здавалося б, за цей час встиг дізнатися про все найцікавіше, що відбувається на Краснопільщині. Однак, як виявилося, навіть у такому, здавалося б, добре відомому мені куточку Краснопільщини, можна знайти справжні скарби. Тож не дивлячись на пізній час поцікавився у Ані Мироненко, а чи справді про наші, «краснопільські», Угроїди йде мова?

«Так. Це назва нашого рідного селища. І перші партії основи для чаю збиралися саме в Угроїдах. У нас ще рекламна агенція так називається», – майже відразу отримав відповідь. Так, питання за питанням і народилось це інтерв’ю з Анною Мироненко з Угроїд, засновницею та керівницею бренду UGROЇDY, і про чай, і про сімейний бізнес, про волонтерство і рекламне агенство та ще про багато чого цікавого.

– Я народилася та виросла в селищі Угроїди на Краснопільщині. Батьківська оселя була не просто домом, а фортецею любові та мудрості. Батьки вкладали в нас з братом усе найкраще, що мали: знання, матеріальні ресурси і, найголовніше, незгасаючу віру в майбутнє, – розповідає Аня. – Я з гордістю згадую роки шкільного самоврядування, участь у культурних заходах та творчі пошуки. Писання віршів і прози було моїм улюбленим заняттям, яке допомагало висловити почуття та емоції.

Аня розповідає, що спорт завжди був невід’ємною частиною її життя, мов дихальна гімнастика для душі. Танцювати почала ще в дитинстві, не розлучалась з танцями вже в університеті, а ще – біг, бокс, каяки – все це було не просто набором фізичних вправ, а способом самовираження, пошуку меж власних можливостей.

– Особливе місце в цьому ряду займає біг. Саме мама, вічний рух і джерело натхнення, прищепила мені любов до швидкого кроку. Угроїдські ярки та поля, а потім і київські вулиці стали свідками наших спільних пробіжок. Біг став не лише фізичним навантаженням, а й своєрідним ритуалом, що зближував нас, – продовжує моя співрозмовниця і додає, що цей невтомний рух відбивався на всьому її житті, наповнюючи його енергією, впевненістю та бажанням досягати нових вершин.

Не менш насиченими були студентські роки в СНАУ. Отримувала підвищену стипендію, але через два роки навчання дівчина вирішила піти працювати і переїхала до Києва.

Майже 10 років працювала в сфері маркетингу. Спочатку копірайтером, потім маркетологом, потім керівницею відділу маркетингу, далі директорка, але в різних компаніях. Попри таке кар’єрне зростання дівчина завжди хотіла мати власну справу, як її батьки.

– Мама й тато рік працювали в Чехії. Цей рік став незабутньою пригодою, що розширила їх світогляд і відкрила нові горизонти. Повернувшись додому, вони придбали автівку, розпочали новий етап життя, пов’язаний з підприємництвом. Маленький продуктовий магазин став нашим спільним проєктом, який об’єднав нас ще міцніше, – каже моя співрозмовниця.

– Власний бізнес маю 5 років, спочатку працювала директоркою з маркетингу та паралельно розвивала свою справу – рекламну агенцію. UGROЇDY- таку назву агенція має майже три роки, це було остаточне рішення, бо декілька разів змінювала назву, але все ж таки не влаштовувало постійно щось.

Зараз назва чітка та повністю зрозуміла для мене та моєї команди.

Команда – моя родина, брат, моя подруга та мої підлеглі. З ким працює агенція? Більшість клієнтів це Європа та Америка. У нас є клієнти з бізнесом в Україні. Автосалони, виробники шахів для ЗСУ, виробники та постачальники інструментів ендодонтії.

ПЛАНИ З РОЗВИТКУ БРЕНДУ І ВЛАСНОГО БІЗНЕСУ БУЛИ АМБІТНИМИ, АЛЕ НА ЇХ ВТІЛЕННЯ ВПЛИНУЛА ВІЙНА

– Де застала війна нашу родину? Я була в Ірпені, а батьків, брата з маленькою дитиною, дружиною війна застала в Угроїдах. Брат з перших днів допомагав військовим, бо має водійське посвідчення на усі категорії, тож копав окопи, витягав з багнюки автівки військових, допомогав з будівництвом тощо. Долучилась до волонтерства і наша невеличка компанія.

Допомагали усім, чим могли, придбавали від лопати до ломів, палива та іншого, – продовжує свою розповідь Анна Мироненко.

– Коли війна тільки розпочалася, ми вирішили зробити все можливе, щоб допомогти своїй країні.

Разом з МІЖНАРОДНИМ БЛАГОДІЙНИМ ФОНДОМ В УКРАЇНІ ми розробили два вебсайти: один для збору коштів на армію, а другий – для гуманітарної допомоги.

Це було важливо, адже багато донорів з-за кордону не фінансують військову техніку, а віддають перевагу гуманітарним проектам.

Директорка фонду Вікторія Озерець відкрила хаб для переселенців, родин військових та інших громадян, які потребували допомоги в теплому одязі, ковдрах, дитячих продуктах та речах (памперси, серветки, ліжечка, конверти).

Багато людей в літньому одязі приходили, бо тікали від війни з усіх куточків України. Ми допомагали з розвантаженням, сортуванням одягу. Разом з Вікторією та моїми подругами працювали майже 4 місяці. Брат допомагав в цій справі, бо фізично дуже важкі коробки. Разом з Вікторією їздили до дитячих будинків.

Це була величезна робота: розвантажити, розсортувати, розвезти, ми з колегами доставили вантаж вагою майже 20 тонн до Умані і передали його дитячому будинку. Це був один з найважливіших моментів у той час.

Анна розповідає, що ідея створення чаю під брендом UGROЇDY виникла у неї теж під час війни.

– Ідея створення чайних дріпів виникла дуже випадково, – каже вона. – Вже під час війни ми зібрали 200 кг сировини для чаю на рідній землі. З дитинства п’ємо трав’яний чай. Самі збирали, сушили і т.д.

Їхала в Київ та везла з собою чебрець у сумці. Аромат на весь автобус. Дуже захотілося чаю, але зазвичай на станціях та зупинках виключно чай з хімією чи чорний/зелений не кращої якості або кава.

Так прийшла ідея створити зручне пакування. З точки зору використання та користі, яка завжди під рукою. Кавові дріпи вже були на ринку України. Я все життя працюю в креативній сфері, тому за позиціонуванням питання не стало і одразу було визначено, що це чайні дріпи для it сфери, реклами та геймдеву. Спочатку були думки отримати грант від держави, потім вирішили працювати власними силами і дуже пишаюся цим рішенням.

Брат Влад займається усіма аспектами крім реклами та дизайну. Наразі ми співпрацюємо з бізнесами та представлені в закладах харчування столиці. Сьогодні у нас 5 смаків чайних дріпів та дой-паків.

Вже є 5 нових смаків, але поки що не випустили на ринок. Плануємо в листопаді-грудні запустити лінійку.

Та все ж найзаповтініша мрія Ані і її команди – повернутись в рідне селище і вже там розвивати свій бізнес.

– Наразі неможливо продовжувати бізнес в Угроїдах, але ми впевнені, що невдовзі зможемо повернути виробництво додому. Наразі у нас стоїть ціль працювати з в2в ринком (маркетинговий термін в економіці, що означає обмін товарами, послугами або інформацією (чи їхній продаж) між компаніями і не включає в цей процес кінцевого фізичного споживача товару чи послуги – ред). Завоювати саме креативну сферу. Ми не плануємо масмаркет, бо чай по вартості вищий і якщо ми з’явимося на поличках великих супермаркетів, це буде суперечити нашій стратегії та нашому бренду.

Історія UGROЇDY – це не просто розповідь про чай. Це історія про силу людського духу, про незламність української нації та про віру в краще майбутнє. Анна Мироненко та її команда довели, що навіть у найскладніші часи можна створювати щось прекрасне та корисне. Їхній чай – це більше ніж просто напій, це символ української традиції та якості. Історія UGROЇDY – це натхнення для всіх нас, хто вірить у силу своєї мрії.

О. МОЦНИЙ, газета “ПЕРЕМОГА”