Новини Краснопільщини

27.10.2024

1736

Люди

«МАМО, ВСЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ»: КРАСНОПІЛЬЧАНИН ВОЛОДИМИР КУЧЕРЕНКО ПОВЕРНУВСЯ З РОСІЙСЬКОГО ПОЛОНУ

Чи не найприємніша новина останніх днів для жителів Краснопільщини – повернення Героя – Володимира Кучеренка, який перебував у російському полоні 920 днів.

Кожного обміну, що проходив на прикордонні, земляки виходили зустрічати наших поневолених захисників. Серед зустрічаючих всі ці довгі дні мук і тривог завжди були мама і бабуся Володимира. І ось, збулося! 18 жовтня їх син і внук Володимир, повернувся в Україну.

Ми розділили з Наталією радість цієї події та дізналися якими були перші слова на рідній землі її сина Володимира.

Наталю, як дізналися про те, що Володю звільнили?

Мені близько 22 години зателефонували з координаційного штабу, почали вітати, сказали: «Ваш Герой вже в Україні». Я почала плакати, кричати, у мене була істерика, на всю хату кричала. Кажу: «Я не вірю, дайте йому слухавку, дайте почую його голос, тоді повірю». Мені відповіли: «Вибачте, він
зараз ще в дорозі, як тільки дадуть йому телефон, він Вам зателефонує».

Запитала: «Куди я можу приїхати?» У відповідь почула: «Почекайте, він ще не доїхав». Вже, як то кажуть, «готова на крилах летіти». Два з половиною роки, кожен день рахувала, 920 днів,
тридцять місяців. Я кожен день рахувала… Це страшно… Ми в четвер тільки з Києва приїхали, були на зустрічі в координаційному штабі по визволенню військовополонених. Тільки звідти прибули з мамою, ні сном, ні духом. Якби знала, що Вова буде, зустрічала, хіба б же я сиділа вдома?

Якими були перші слова Вашого сина?
«Мамо, все добре, все закінчилося», -його перші слова. Вова теж не вірить у те, що сталося, не знає, як так вийшло. Говорить: «Це, мабуть, твоя заслуга». Він зателефонував десь о другій години ночі, я ледве дочекалася.

Чекала, чекала, хотіла почути голос, щоб впевнитися. Не знаю, що сказати, я вся на емоціях. Тільки сьогодні (у суботу) їх довезли до місця призначення.

Його голос відразу впізнала, тільки ж відразу почала плакати, він мене почав заспокоювати.
Вова запитував: «Чи мене тут не забули? Чи мене хто небуть чекав?»

Розповіла, як його всі чекали й чекають, відразу поскидала йому фотографії, як ми гуртом, 15 чоловік, їздили в Київ автобусом на акцію, що організовували рідні військовополонених, які захищали Маріуполь. Він пише мені: «Я в шоці». Дякує всім, що підтримували, чекали.

Наташо, Ваш чоловік Олександр вже знає про повернення з полону сина?

Так, чоловіку теж телефонували, але не додзвонилися , у нього зв’язку часто немає. Я сама до нього
зателефонувала, розповіла. Він теж говорить: «Поки не почую Вовин голос, не повірю».

Коли зможете зустрітися та обійняти сина?

Володя сказав, що десь через тиждень. Я б вже поїхала, але поки не можна. Як тільки буде
дозвіл, то відразу буду там.

Тривалою була розмова з сином?

Ми не довго розмовляли, але до пів на шосту ранку переписувалися. Обоє були на емоціях. Він мені пише: «Чого ти не відпочиваєш?». А як спати, коли чуєш: «Мамочко, моя дорога, ріднесенька,
найкраща…»
Його друзі зранку вже приїздили додому до нас, вітали з квітами. Сказали, що будуть Вову зустрічати…

https://www.facebook.com/share/j5uhnQXhQ9HB6ok2/

Дякую, що поділилися з нами довгоочікуваною та позитивною новиною. Здоров’я Володі і Вам.
Вітання сину-Герою від земляків, чекаємо вдома.
О.КИСЛЕНКО, газета “Перемога”