Незвичайно цікаву долю має чарівна жителька села Покровка з загадковим ім’ям. Але сьогодні тільки про головне захоплення життя Магдалини Вольвач – вишивання
Народилась і зростала я у селі Підвиноградово Виноградівського району, що у далекому, мальовничому Закарпатті. Саме там пішла з матусею працювати до овочевої бригади. Під час двогодинної обідньої перерви дівчата, швиденько перекусивши, дружньо сідали за вишивку. Спостерігаючи, як вправно жінки та дівчата нитками малюють узори на сорочках, серветках, наволочках я подумала: «Невже ж ти, Магдо, не зумієш голку в руках тримати?» То було наче виклик самій собі.
Пані Магдалино, що стало відповіддю на той виклик?
Першою моєю роботою була картина «Несе Галя воду», а відповіддю на виклик було те, що з тих пір голка стала моєю найкращою подругою. Вона супроводжує мене всюди. Це моє захоплення, це частина мого життя. Бувають такі моменти, коли щоб я не робила, мушу все залишити і хоча б трішки часу присвятити вишивці. Відведу душу і повертаюсь до побутових справ. А вільний час, то взагалі весь проходить з голкою в руках.
Магдалино Іванівно, чи ведете Ви якийсь підрахунок своїх вишиванок? Є ті, які особливо запам’ятались?
У восьмидесятому році отримала газету «Сільські вісті» зі схемою вишивки ікони «Ісус Хритос і Пресвята Діва». Загорілась я метою вишити її. За два тижні був готовий перший екземпляр. Потім ще сім, так вона припала мені до душі. Одну подарувала церкві у Підвиноградові, одну Полтавському храму, інші прикрашають оселі рідних та друзів. Ще три вдома залишились, чекають нагоди.Підрахунку не веду, бо збилась – посміхається Магда. – Самих іменних ікон вишила вже більше двох сотень. Маю четверо дітей, дев’ять онуків і правнука. Всім вишила сорочечки, весільні рушнички та іменні іконки. Всі мої рідні та друзі мають вишиті образи, що символізують їх імена.
Якій техніці вишивки Ви надаєте перевагу? Що для Вас є сорочка-вишиванка? Чи головним в орнаменті є яскравість кольору?
Нитками я вишиваю лише хрестиком. Маю дві повні валі зи з хустками. Були часи, коли придбати нитки було проблемою, то купували яскраві шерстяні хустки, з яких легко діставались нитки. Зараз взагалі перейшла на вишивку бісером. Років з десять тому донька придбала комплект для вишивання «Святий Миколай». Саме вона оновила моє давнє захоплення. Сорочка-вишиванка – це символ нашої неповторної української нації. Знаєте, яскравість орнаменту радує око, а вишита з любов’ю та добрими думками сорочка гріє душу.
