З дванадцяти років Володя Янков мріяв про військову кар’єру. До якого вишу вступатиме, визначення ще не було, але була впевненість, що то буде вищій військовий навчальний заклад. Після сьомого класу Самотоївської загальноосвітньої школи вступив до кадетського корпусу імені Харитоненка у місті Суми.
У 2018- му, успішно склавши ЗНО, наступні чотири роки курсант Янков карбував крок на плацу
та пізнавав ази військової служби у стінах та на полігонах Львівської національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Обрав факультет ракетних військ і артилерії кафедри комплексів і пристроїв артилерійської розвідки. Вже у 2022-му, з початком війни, офіцерські погони лягли на плечі двадцятиоднорічного чоловіка, хоч попереду ще були півтора роки навчання. Достроковий випуск відбувся 5-го березня 2022-го року.
-Влітку 22-го року мав відбутись наш випуск як бакалаврів і вступ до магістратури, -розповідає військовий – Але не судилось. Зараз навчаюсь на заочному відділенні і проходжу службу на правому березі Херсона.
-Володимире, хто був прикладом для Вас у виборі майбутньої професії?
-Ще у дитинстві захоплювався серіалом «Кадети». І вже тоді знав, що стану військовим.
Зараз вони для мене далеко не є кумирами.
Особливо спортом не займався і це мене насторожувало. Розумів, що військовий має бути сильним та витривалим. Багаторічні заняття у духовому оркестрі під керівництвом Анатолія Володимировича Пекуровського на трубі добре розвинули дихальну систему, то ж до маршкидків швидко звик. Навіть бігом займаюсь.
Ще займаєтесь спортивним орієнтуванням. Як цей вид спорту прийшов у Ваше життя?
На першому курсі академії всі мали обрати собі заняття у вільний час. Тобто гурток чи секцію. Саме проходили змагання з цього виду спорту у парку, що при академії. Однокурсник запросив мене взяти участь. Хоч я і не тримав до цього звичайного компаса у руках, але добре орієнтувався по гуглкартах. Здобувши перемогу у змаганнях, закохався у цей спорт і займаюсь до сьогоднішнього дня. Двічі представляв команду ЗСУ у Польщі на міжнародних змаганнях, ще бувши кадетом. За два роки війни теж двічі відзначався. До складу команди входять шість військовослужбовців та чотири віськовослужбовиці Збройних Сил України.
У цьому році плануємо взяти участь у світових змаганнях. Маю статус чемпіона ЗСУ зі спортивного орієнтування та воєнізованого кросу. За що теж завдячую шістьом рокам занять у духовому оркестрі.
-Склад команди стабільний?
Ні. Кожного разу змінюється. У міжнародних змаганнях збірна ЗСУ брала участь чотири роки. Щоразу у складі перебували ми з моїм одногрупником. Інші учасники змінювались. Всі є військовими – хтось загинув, хтось поранений. Така невтішна статистика.
-Володимире, напевне, підлеглі більшістю старші за Вас. Чи не є це проблемою у стосунках командира та солдатів? Вчорашні курсанти швидко стали бойовими офіцерами. Відсутність досвіду не лякала?
-Так, є підлеглі значно дорослішими, адже мій вік ще є призивним, який не підлягає мобілізації. Є і майже мої ровесники. Але на стосунки це не впливає. Все залежить від того, як ти себе зарекомендуєш. Думаю, що мені це вдалось.
Військова служба має свої етичні правила. Відсутність досвіду не лякала, адже свідомо обирав професію і розумів призначення армії у державі.
Розумів, що бути військовим, то є моя доля. Окрім того, чотири роки навчання не пройшли даремно. Все, що стосується артилеристської розвідки вивчали саме ці роки, а магістратура дає
знання більше з цивільних предметів.
-За службою вдається підтримувати фізичну форму, аби бути готовим до змагань?
-Так. Мушу знаходити час, адже планую у складі команди взяти участь у світових змаганнях зі спортивного орієнтування. Розлучатись зі спортом не готовий. Беру участь у спортивних зборах.
-Рідне село часто вдається відвідувати?
-Ні. На жаль…Мама з моїми молодшими сестричками та братом виїхала за кордон. Побачитись довелось у минулому році. Але завжди відчуваю підтримку та турботу рідних.
-Кадетська романтика скінчилась. Почались жорстокі реалії. Ніколи не жалкували про обрану
професію?
-Ні. Захищати Батьківщину, то є святий обов’язок кожного чоловіка. Пишаюсь тим, що можу робити це професійно.
І. ЗАГОРУЛЬКО.
Газета “ПЕРЕМОГА”
Ще по темі:
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
Бережи тебе Боже!
Справжній патріот! Шанобливо ставимось до таких людей, які віддають все заради України.
Справжні професіонали. Наші військові – найкращі у світі.
Ришмюсь земляком. Тримайся
Скромний і працьовитий. Володимир – приклад для наслідування.
Хай Бог береже усіх захисника🙏💙💛