Україна показала найкращий результат в історії на Іграх нескорених-2023. Команда здобула 34 медалі, серед яких 12 – золоті.
Збірна України завершила виступи на Іграх нескорених-2023, що відбулися в німецькому Дюссельдорфі. Команда була представлена найбільшим складом у своїй історії: 25 учасниками. Серед них – військові й ветерани ЗСУ, Нацгвардії, Національної поліції та добровольчих батальйонів.
Українці змагалися в дев’яти видах спорту: легкій атлетиці, паверліфтингу, веслуванні на тренажерах,
плаванні, стрільбі з лука, велоспорті, волейболі сидячи, баскетболі на візках та настільному тенісі, що цього року дебютував у програмі Ігор. Крім того, низка українських учасників виступила й у регбі на візках: у складі об’єднаної команди, до якої ввійшли воїни різних країн.
Попри те, що головною метою Ігор нескорених є не здобуті медалі, а реабілітація поранених військових і ветеранів, упродовж семи змагальних днів серед учасників розігрували нагороди за найвищі результати у різних категоріях, залежно від характеру поранень чи травм. На цьому турнірі Україна завоювала 34 медалі: 12 золотих, 14 срібних та 8 бронзових.
“Синьо-жовті” піднялися на п’єдестал у шести видах спорту. Найуспішнішими стали веслування на тренажерах (11 медалей: 4 золоті + 7 срібних), плавання
(9: 3+3+3) та стрільба з лука (5: 3+0+2).
Топ-5 українських мультимедалістів
Назар Вознюк: 4+2+0 (6)
Володимир Товкис: 3+0+1 (4)
Микола Заріцький: 2+2+0 (4)
Юлія Шевчук: 1+2+0 (3)
Максим Зубов: 1+1+0 (2)
Найтитулованішим представником збірної України став військовослужбовець ЗСУ Назар Вознюк, який заробив шість медалей: чотири “золота” та два “срібла” в плаванні й веслуванні на тренажерах. У трійці спортсменів, які здобули найбільше медалей – наш земляк Микола Заріцький. Він отримав 4 медалі – дві золоті і дві срібні. Він вперше брав участь у таких змаганнях і одразу – в лідери команди!
Миколі довірили нести прапор України на відкритті і закритті Ігор.
Хто ж він, наш герой, захисник, єдиний представник Сумщини на цих змаганнях, тепер вже й почесний громадянин Білопільської громади і володар одразу 4 медалей світової першості.
ШЕСТИРАЗОВИЙ ЧЕМПІОН УКРАЇНИ В ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Історія нашого редакційного знайомства з Миколою почалась іще під час його навчання в Білопільській середній школі №3.
А точніше – після його вдалих виступів на першостях області, а тоді України, з легкої атлетики.
-Микола прийшов до нас у дитячо-юнацьку спортивну школу імені Юрія Білонога у третьому класі, – згадує його тренер Руслан Лазоркін. – І до самісінького випускного активно займався спортом. За роки навчання в спортшколі – Микола Заріцький – шість разів ставав чемпіоном України серед юнаків у бігу на середні дистанції, був членом збірної України на міжнародних змаганнях у Білорусі.
Його улюблений вид спорту – біг.
Після закінчення школи він – студент Сумського аграрного університету.
У 2015 році Миколу мобілізували у четверту хвилю мобілізації. Більше року він проходив службу в прикордонниках, на кордоні з рф.
Після служби повернувся у Білопілля, займався підприємництвом, одружився. Дружина Анастасія подарувала доньку Софійку. Тільки жити і радіти. Втім, у родини не було сумнівів, що почнеться війна.
Напередодні 24 лютого, буквально за кілька днів, Миколі, як і деяким іншим військовозобов’язаним білопільцям, прийшли виклики: з’явитись у місцевий військкомат саме 24 лютого. Але вранці 24 все сталось не так, як планувалась. Поки чоловік вивіз із міста дружину і родичів, то військкомат вже був евакуйований.
Він залишався у Білопіллі до визволення міста. А вже у квітні пішов добровольцем у ЗСУ.
Якби не його активність і невгамовна вдача, то ми б у Білопіллі і не знали б, де воює наш Коля. Він зняв кількасекундний ролик, де емоційно, на тлі стріляючої гармати, кричав «За Білопілля»! Це відео набрало мільйони переглядів.
Їхній підрозділ ніс службу в різних регіонах. А в найгарячішій точці – поблизу Херсонщини, Коля отримав важке поранення, підірвався на міні.
-Колю поранило 11 жовтня, коли вони з хлопцями були на Херсонському напрямку. В Одесі зробили операцію, там лікувався цілий місяць, а 11 листопада його виписали і він повернувся додому, – говорить мама Галина Миколаївна.
Чи відчувало материнське серце небезпеку саме в той час, коли з Миколою трапилася біда?
-Так… напевно-таки відчувало. Раніше я ніколи не телефонувала йому по десять разів на день, а того дня дзвонила постійно, бо була якась тривога на душі. Перед цим сказав мені: «Мамо, я їду на роботу» і все. А потім навіть не зізнавався про те, що його так сильно поранили… «Мам, усе добре… все нормально» – такі слова чула від нього. Про те, що сталося, дізналася лише наступного дня.
Не дозволяв мені, щоб і приїжджала до нього в госпіталь в Одесі, коли він там лікувався, – згадує мама. – Навпаки, мене заспокоював і казав, щоб берегли себе у Білопіллі, яке тоді дуже обстрілював ворог.
Як розповіла жінка, коли її син був на лікуванні в Одесі, серед волонтерів була жінка, котра взаємодіє з фондом KindDeeds, завдяки якому Микола та ще один боєць із Фастова – Роман, який також втратив ногу на фронті, отримали шанс поїхати на протезування до Америки.
З дому Микола поїхав 14 грудня 2022 року. Спочатку – до Києва, де зустрівся з мером міста Віталієм
Кличком, який подарував свої боксерські рукавички з кольорами нашого прапору, та автографом.
У подальшому їх виставили на аукціон у Нью-Йорку, а виручені за них кошти пішли на лікування Миколи та ще чотирьох українських бійців, які перебували на реабілітації в Америці.
А далі була тривала дорога та пересадки: з Києва до Львова. Звідти – до Варшави, потім – Швейцарія і нарешті – Сполучені Штати.
Пережити важку дорогу допомагали волонтери. В одному місті проводжали одні, в іншому зустрічали інші, всюди супроводжували наших хлопців, підтримували, вирішували всі необхідні питання.
30-Й ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЗУСТРІВ У НЬЮЙОРКУ, В ДЕНЬ СОБОРНОСТІ
В День Соборності України, 22 січня, Миколі Заріцькому виповнилося 30 років. А ще цього ж дня у
Нью-Йорку, в Українському Інституті Америки, відбувся благодійний званий вечір на користь фонду протезування та реабілітації українських бійців KindDeeds Inc – п’ятьох військових, серед яких – і наш земляк, який також був присутній на вечері.
Як розповідає у своєму дописі головний редактор онлайн-журналу «Elegant New York» Тетяна Бородіна, в заході взяли участь багато американських та українських гостей. Свої роботи для продажу в аукціоні надав художник Михайло Туровський (Sophia Turovsky). Крім того, були виставлені чудові роботи й інших відомих українських та американських художників.
Боксерські перчатки з автографом Віталія Кличка продали за 2500$, а крила Воїна Світла, в яких Вікторія Апанасенко представляла Україну на конкурсі Міс Всесвіт-2022, придбали більш ніж за 10000$.
-В Америці Коля зробив і перші кроки на новому протезі. Витримуючи біль, він успішно проходив реабілітацію. В Америці з ним займались реабілітологи, він тренувався навіть більше, ніж раніше. Сам ходив у спортзал. Хоч і боляче, але він тримався, – згадує мама.
ПОВЕРНЕННЯ В УКРАЇНУ, ЗБІР ДОКУМЕНТІВ, СПІЛКУВАННЯ З ПОБРАТИМАМИ І ПРИЄДНАННЯ
ДО КОМАНДИ СПОРТСМЕНІВ
З початку 2023 року Коля кілька разів брав участь змаганнях різних рівнів, виступав на благодійних заходах. Під час реабілітації взяв участь у відбіркових змаганнях у Команду Нескорених. Пройшов перший тур відбору і чекав запрошення далі.
-Я не певний, що мене візьмуть у збірну, там досить велика конкуренція, але буду сподіватись, – зізнався мені чоловік. – Я обрав вид спорту – герблю на тренажерах. Ніколи цим не займався, але спробував і в мене вийшли непогані результати. Найбільше уваги я приділяв саме греблі на так звану «витривалість», це 4 хвилини. Уявляв, що я біжу свою улюблену півторакілометрову дистанцію.
Це ми говорили ще в березні нинішнього року в Білопіллі. В цей час Коля не лише чекав запрошення у збірну, а й наполегливо тренувався.
Його колишній тренер Руслан Лазоркін згадує, що Коля почав приходити на стадіон і в спортшколу задовго до змагань.
-Він говорив, що обрав веслування на тренажерах, але продовжував займатись легкою атлетикою. Також ми відпрацювали з ним методику штовхання ядра та метання диску. Буквально за кілька місяців до виступу Микола почав із нуля опановувати ці вправи.
Забігаючи наперед скажу, що його витривалість, загартованість, цілеспрямованість дозволили не лише взяти участь цих змаганнях,а й отримати дві медалі. От що значить – характер, – говорить Руслан Лазоркін. Запрошення до збірної і проїздка в Дюссердольф стали достойною нагородою за тренування та наполегливість.
-До українців на цих змаганнях – ставлення особливе, – говорить Анастасія Заріцька, дружина Миколи, яка разом із ним і тренером Русланом Лазоркіним поїхали на змагання. – Саме нашу команду згадували у виступі на відкритті Ігор канцлер Німеччини Олаф Шольц і Принц Гаррі, герцог Сассекський та патрон Invictus Games.
Команда весь час трималась дружно і реалізувала великі плани. Адже всі її учасники виступали на таких змаганнях вперше. Поруч із Колею – його тренер Руслан Олександрович Лазоркін, який давав поради як по спорту, так і підтримував морально. А ще – розділяв радість від успіхів свого вихованця.
Втім, були у Миколи Заріцького і моменти певного розчарування. Це у змаганнях із метання диску. Через певні зміни у регламенті змагань спортсмен не отримав іще одну спробу в секторі метання диску, на яку покладав найбільші надії. Тож результат був зарахований за попередньою спробою, яка, як вважає чоловік, не була найкращою. Він беріг сили на наступну, а її не було. Тож «срібло» його трохи засмутило, бо він відчував більший потенціал у цьому виді змагань.
Не вдалось реалізувати свій потенціал і в змаганнях з естафети. Відбірковий тур наша команда пройшла, але через хворобу одного з учасників у фіналі не виступала. Втім, в основному для Миколи виді спорту, а саме греблі на тренажерах, він виграв ще дві медалі. Золото і срібло…
Також він брав участь у командних змаганнях: з баскетболу на візках та волейболу сидячі.
Не варто говорити, з якими емоціями в Білопіллі дивились трансляції і раділи за «нашого Колю».
Після повернення зі змагань на сесії Білопільської міської ради йому присвоїли звання «Почесний громадянин Білопільської громади».
Вдома з нетерпінням чекали батьки і донька Софійка. Батько обіцяв їй привезти медаль.
Справжні чоловіки завжди виконують обіцянки і, переборовши обставини, досягають мети.
Перемога в спорті незламних – це не просто особисті успіхи спортсменів, це – приклад для всіх, хто
отримав травму, хто переживає важкі часи розчарування чи зневіри.
Вірити треба у себе, у свої можливості. Головна цінність, яка є в людини – її життя. І треба цінувати кожну його мить. Дякуємо всій команді незламних, дякуємо всім, хто
підтримує і вболіває за наших спортсменів. Переможемо в спорті, переможемо і на полі бою!
МЕДАЛЬНИЙ ЗАЛІК УКРАЇНИ НА ІГРАХ НЕСКОРЕНИХ
Результат України на Іграх 2023 року став найкращим за всю історію участі команди (з моменту дебюту в 2017) в цих змаганнях: і за кількістю медалей, і за їхнім гатунком.
Торонто-2017: 8+3+3 (14)
Сідней-2018: 7+10+3 (20)
Гаага-2022: 5+5+6 (16)
Дюссельдорф-2023: 12+14+8 (34).
Газета “Спільнопілля”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
Оце сила волі у хлопців. Ніякий кацапи таких не здолає💙💛
💯✌️
👍