Простий олівець став зброєю у руках талановитого студента СНАУ Романа Вовка. Саме за допомогою нього юнак з перших днів жорстокої війни підтримує збройні сили України.
-Я народився і виріс у селі Порозок. Тут закінчив дев’ять класів місцевої школи. Далі ще два роки навчання у Славгородській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Саме там, у одинадцятому класі, на уроках, на яких нудьгував, я брав до рук олівця і на чернетці робив якісь начерки людських облич. Це заняття мене захопило. Почав переглядати відео на ютуб каналах і навчався. Цікавило написання саме портретів лише простим олівцем і максимум на форматі А4. Знову ютуб перегляди, удосконалення. Почав працювати з тінями. Перегляд відео заворожував і я вирішив зробити зйомки власної роботи.
Встановив камеру і з першим штрихом натиснув кнопку для початку відеозапису. Потім у прискореному режимі виставив відео на суд своїх підписників. Ролик набрав більше дев’яносто тисяч переглядів та масову підписку на мій канал.
-Романе, врешті Ви зрозуміли, що маєте талант до малювання? І чи планували пов’язати майбутню професію з малюванням?
-Ні. Вважаю, що хисту тут особливого не потрібно. Важливо мати велике бажання навчитись та розвинуту моторику рук. Навчитись малювати може кожна людина. Я не вбачаю у своїх роботах нічого неймовірного. Лише захоплення друзів породжувало недовготривалу гордість. Ні пов’язувати майбутню професію з малюванням, ані розвиватись у цьому напрямку далі я спочатку не планував. Пріоритетом у виборі вишу та спеціальності була бюджетна основа навчання. Не хотілось матеріально залежати від батьків. Мені пощастило. У 2018-му став студентом омріяного юридичного факультету Сумського державного університету на відділенні «Геодезія та землеустрій».
Перші два курси навчання мене так захопилт, що я майже зовсім перестав малювати. Але на третьому навпаки створював по чотири – п’ять портретів за тиждень. У складі студентської групи потрапив до Німеччини. Там у праці та пізнанні пройшли майже три місяці мого життя.
Повернувшись на Батьківщину, зрозумів, що маю змінювати щось у житті. Це важко пояснити, але я став іншим. У мене виникло бажання змінити своє оточення і життя взагалі.
–Що так подіяло на Ваш світогляд у Німеччині? З чого почалися зміни?
-То наслідки обмеженого доступу до інтернету, адже у хостелі була відсутня мережа і велика кількість прочитаних книг за цей період.
Почали надходити пропозиції намалювати портрет на замовлення. Я їх виконував за плату на аркушах формату А4. Для мене це було як розвага чи щось несерйозне. Тому двісті гривень вартувала одна робота. Коли отримав замовлення на малюнок більшого розміру, тобто А1, то сумнівався у своїх здібностях. Але за роботу взявся… Зупинило процес 24 лютого 2022-го. Було неймовірне бажання взяти зброю до рук замість олівця, але відсутність досвіду та благання сестри були переконливі. Продовжував навчання. Мене охопило бажання волонтерити своєю справою, але я не знав, як це зробити. Незабаром зі мною зв’язався блогер. Він мав на багато більшу аудиторію.
Його умови мене не зовсім влаштовували. Певний відсоток від прибутків свого каналу я відраховував по цій пропозиції, а інші кошти перераховував для потреб підрозділу, де проходить службу мій троюрідний брат. Це – Бахмут. Так олівець став моєю зброєю, якою я володію.
-Романе, зміни тривають?
-Продовжую навчатись у магістратурі та працювати. Три місяці після 24 лютого 22-го не брав до рук олівця. Потім завершив роботу, ту – на форматі А1. Отримав за неї півтори тисячі гривень і зрозумів, що до цього не повністю використовував свій художній потенціал. Зрозумів, що можу і мушу
удосконалюватись і шукати ще більш прибуткове застосування своєму досвіду. Придбав за зароблені у Німеччині кошти обладнання для нанесення тату. Малювати продовжую. У портретах розпочав використовувати такі ефекти, як отвори, емоційний стан та інше, задля створення індивідуальності та креативу, почав писати композиції, концерти. Це почало користуватись
попитом. Кількість глядачів каналу зростає. У соціальних мережах свої роботи розігрую в лотерею вже для потреб того чи іншого підрозділу ЗСУ.
-Зброя стала потужнішою? З чого починав?
-Зброєю і залишився олівець. Він виявився потужнішим, – посміхається юнак, – А тату розпочав з навчання у однієї майстрині у Сумах. Але мені його виявилось недостатньо. За рік потрапив на вісім практикумів та набив дві тату. То ж старим, добрим способом шліфував майстерність самостійно, але недовго. Першими клієнтами стали, звісно, друзі.
-Романе, яка у Вашому досвіді найдовша тривалість процедури нанесення тату? Які плани на майбутнє у цій сфері і взагалі?
-Найдовший сеанс тривав сім годин. Плани? Розвиватись. Боюсь лише, що колись втомлюсь від цієї
справи. То ж маю успішно закінчити університет. Звісно, продовжувати підтримувати ЗСУ до Перемоги. Якщо потрібно буде, то і надалі.
І.ЗАГОРУЛЬКО. Газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
Вова, давай!
Талант в добре ❤️ Молодець!