Всього лише кілька кілометрів відділяють Петрушівку Краснопільської громади від ворога – російської федерації. 18-річна Катерина Протченко народилася у цьому невеличкому мальовничому селі, все її дитинство і шкільні роки пройшли у Петрушівці. Дівчина найменша у сім’ї, має старших сестру і брата. З першого до одинадцятого класу навчалася в Угроїдській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка у останній рік навчання Каті стала називатися Угроїдським ліцеєм.
«У моєму ліцеї вчителі не лише фахові, а й гарні люди у повсякденному житті, у них є чому повчитися. Пам’ятаю усіх і вдячна їм за науку. У школі навчалася на достатньому рівні, мала непогані бали з предметів. Серед уроків найбільше подобалися фізкультура, українська мова, біологія, основи здоров’я, трудове навчання. У Петрушівці дітей небагато, чоловік п’ять мешкало на нашій вулиці, здебільшого хлопці, товаришувала та у футбол з ними бігала. Мій старший брат любить грати у волейбол, баскетбол, займався настільним тенісом, тому з дитинства теж захоплюю ся цими видами спорту».
Зі шкільних років Катя відвідувала відділення легкої атлетики Краснопільської ДЮСШ в Угроїдській школі, де тренером Юрій Миколайович Ноженко – займалася бігом, штовханням ядра, метанням списа. Має нагороди районного та обласного рівня, серед них два перших місця з настільного
тенісу серед учнів Краснопільської громади, на обласних змаганнях – друге місце з бігу на 800 метрів, перші місця зі штовхання ядра та метання списа, також дівчина була гравцем шкільної баскетбольної, волейбольної, футбольної команд, у складі яких завойовувала призові місця на обласних змаганнях. Нагороджена грамотами за особистий вагомий внесок у розвиток фізичної культури і спорту, високі спортивні досягнення.
«24 лютого 2022 року я прокинулася рано, потрібно було йти до школи, думала, що проспала, подивилася на годинник, сказала мамі, що ще рано. А вона відповіла: «Давай, одягайся, війна почалася». Це було дуже тяжко, адже на той момент у нас вдома мешкала моя сестра з маленьким сином, моїм тримісячним племінником.
Ще я дуже переживала, бо не всі мої рідні знаходилися разом: брат у армії, тато на роботі у Києві. Невдовзі сестру з племінником забрав її чоловік, мама турбувалася за мене, хотіла, щоб також виїхала з ними, але залишити її саму я не погодилася.
Лишилася з мамою, потім із Сум до нас приїхала тітка з двома дітьми…».
На початок повномасштабної війни Катя навчалася у 10 класі і, як у більшості українських навчальних закладів, через війну близько місяця у їхній школі заняття не проводилися, потім
уроки відновилися у дистанційній формі. Під час обстрілів ховалися з рідними вдома у погріб.
Навчатися було тяжко, але дівчина переконана, коли є бажання, то можна вчитися.
«Через обстріли у нашому селі часто зникав мобільний зв’язок, не було інтернету, а іноді й
електроенергії, тому не мала змоги виходить на уроки. Щоб на них виходити, треба було йти за село шукати зв’язок та інтернет. Новий матеріал з предметів опрацьовувала самостійно, а вчителям скидала домашнє завдання. Коли перейшла до 11 класу, також мешкала у Петрушівці, тому нічого не змінилося, навчалася так само».
Національний мультипредметний тест — форма проведення вступного випробування на бакалаврат для здобуття вищої освіти в Україні, Катерина проходила у СумДУ.
«Ми самостійно добиралися до Сум. Зайшли до аудиторій, сіли за комп’ютери. Спочатку було хвилювання, а коли почала проходити тести, хвилювання зникло, швидко зібралася, написала і здала добре. На НМТ найменше балів набрала з математики, бо через дистанційне навчання цей предмет тяжко давався, хоча на уроках у школі мала добрі оцінки».
Зараз Катерина Протченко є студенткою другого курсу біолого-технологічного факультету СНАУ, мешкає у студентському гуртожитку, умовами проживання задоволена, у її кімнаті тепло і затишно. У майбутньому хоче працювати у поліції. А на факультеті, на якому навчається Катя, на 5-му курсі є можливість отримати спеціальність кінолога.
«У Петрушівці маємо чотирилапу улюбленицю всієї сім’ї на ім’я Елька, породи німецька вівчарка, їй всього рік. Я дуже люблю собак, мрію стати кінологом. Спочатку мала бажання вступити на юридичний факультет, але пройшла туди лише на контракт, де навчання коштує не малих грошей. Тому вирішила отримувати вищу освіту на біолого-технологічному факультеті на бюджетній формі навчання».
В університеті Катерина Протченко навчається із задоволенням, має високі бали з предметів, за результатами яких отримує академічну стипендію. У своєму рідному домі дівчина останній раз була більше року тому, адже через часті обстріли Угроїд та нашої прикордонної громади, небезпечно їздити у Петрушівку. Тому Катя, коли є зв’язок, спілкується з рідними по телефону. Знає, що батьки як і раніше працюють на городі, тримають підсобне господарство, хоч і не таке велике, як до російського повномасштабного вторгнення.
«Отримуючи вищу освіту в університеті, займаюся настільним тенісом, ходжу на тренування до Євтушенка Євгена Григоровича, старшого викладача кафедри фізичного виховання, кандидата педагогічних наук.
На минулому чемпіонаті в університеті посіла третє місце серед дівчат. Коли маю можливість, відвідую секцію волейболу, дуже люблю в нього грати».
Нехай таланить тобі, Катю, у всіх починаннях! Успіхів у спорті, навчанні та здійснення мрій.
О.КИСЛЕНКО, газета “ПЕРЕМОГА”
ЩЕ ПО ТЕМІ:
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍💖
Красуня