Нещодавно на Сумщині відбувся обласний етап військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»),
яка є базовою основою для організації комплексної системи національно-патріотичного виховання учнівської молоді в Україні. Участь у змаганнях взяли 16 команд (роїв), (в тому числі команда “Самотой” із Самотоївки Краснопільської громади) зокрема 10 старшої вікової групи та 6 молодшої, які є переможцями у своїх ОТГ Сумської області. Захід був організований за підтримки Сумської ОВА, навчальних закладів області, військових Сумського обласного ТЦК та СП, представників інших силових структур області.
Цьогоріч одним з гостей заходу був військовослужбовець Андрій (позивний — «Чех»), який у липні
2022 року внаслідок осколкового поранення втратив праву руку. Однак ця подія практично не вплинула на внутрішній стан героя. Хлопець залишився таким же життєствердним, позитивним і охоче відповідав та ділився подробицями служби з учасниками військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).
Андрій пішов до армії як військовослужбовець-контрактник ще до повномасштабного вторгнення, у 2021 році. У його голові було чітке усвідомлення того, який шлях він обирає та з якими ризиками може зіткнутися. Своє поранення він отримав під час перехресного артилерійського
обстрілу на Донецькому напрямку. До того брав участь у боях на Чернігівщині.
«Я навіть не можу свої відчуття описати як щось страшне. З-першу відбувається вибух, спалах, все.
Вибух доволі поруч був, «осколочек» залетів.
Перше, що я відчув — це те, що я не відчуваю руки і випадає рація. Я корегував вогонь нашої артилерії і випадає рація з руки. Я такий, типу, «Що?» і бачу як потоками бризкає кров на землю. Розумію, що мене зачіпило», — згадує Андрій.
Потім була розповідь, про довгу та важку евакуацію. Близько 6 годин «Чех» пробув з накладеним
турнікетом. Приблизно о пів на восьму вечора він опинився в Дружковці, де медики змогли оцінити
характер поранення. На жаль, рятувати вже не було чого. Однак наш герой не впав у відчай та поставився до ситуації з максимальним порозумінням.
Далі пішов довгий процес реабілітації та реінтеграції у цивільне життя. Своїм прикладом «Чех» намагається змінити ставлення до інших військовослужбовців ЗСУ зі схожими історіями поранень. Під час розмови Андрій розповів дітям, як він ставиться до реакцій з боку перехожих і чи не ображається на їхні прискіпливі погляди:
«З соціумом ти нічого не можеш зробити. Людей завжди буде купа. Люди — істоти соціальні, і
ми завжди будемо в якомусь середовищі, де купа людей. І казати всім «Не дивіться на мене! Відверніться!» — теж таке собі. Я для себе зрозумів, що треба змінювати своє ставлення до цього — і буде нормально. Чи ображає це мене? Ні, не ображає. Морально тисне? — Так. Особливо на початку, коли не було руки і всі дивилися. Ну, камон, люди, ну війна в країні, ну таке стається», — спокійно пояснює «Чех».
З власного досвіду Андрій наголошує на користі психологічної та соціальної підтримки, як з боку профільних спеціалістів, так і під час подібних розмов:
«Іноді легше ось так, як ми з вами, проговорити та пропрацювати всі питання, що пов’язані з
реакціями людей на твою неординарність, і змінити своє ставлення до того, що замість руки – протез. Ну люди дивляться, ви зараз дивитесь. Зрозуміло, що ви не бачили такого.
Але ж реабілітаційні центри постійно поновлюються новими хлопцями й дівчатами. Це даність,
яка є, і яка буде. Війна триває, і снаряди та осколки не роблять менше ампутантів, а навпаки, тільки кратно множать. З цим нічого не поробиш. Це такі реалії»
Свій біонічний протез чорного кольору Андрій не вважає «новою» рукою, а радше порівнює його з допоміжним інструментом, який допомагає віддалено імітувати функціонал руки. З цим інструментом йому набагато краще, ніж без нього. Він відкриває нові можливості. Про те, як йому підбирали протез він згадує з усмішкою на устах та з відчуттям вдячності:
«В моєму випадку через складну ампутацію не можна було встановити механічний протез. Механічні протези практично всі йдуть тілесного кольору. От його не можна було б зробити, бо я не зміг би користуватися його функціоналом. Тому було прийнято рішення ставити одразу біонічний. Взагалі мій протез електричний.
І щодо кисті було зрозуміло, що там можна рукавиці змінювати, а от передпліччя та лікоть йдуть у
чорному кольорі. В мене питають: «Нормально, ненормально?». Я кажу: «Та це ж бомба! Я хочу чорний колір» (…) Потім стараннями громадських фондів та наших протезистів все це вдалося реалізувати. І я їм дуже вдячний»
На питання дітей, «що робити друзям-військовослужбовцям хто нещодавно отримали травму?»,
«Чех» радить займатися збором всіх необхідних документів, адже це надзвичайно важливо при отриманні різних соціальних гарантій. Життя продовжується і не варто виключати себе з соціуму, — так коротко можна описати основні поради Андрія.
Не варто нехтувати соціальною та психологічною підтримкою. На думку бійця — «це не щось абсолютно з іншої планети, а реальні речі, які допомагають». Необхідно виконувати всі настанови реабілітологів та протезистів:
«Сказали «зал — ось так ось, вправи — ось так ось» — і ти ходиш, і механічно робиш. Через «не
хочу», через «не можу», аби підтримувати нормальний фізичний тонус. Щоб потім люди не займалися виправленням того, що ти 5-6 місяців пролежав, нічого не робив, а потім ми починаємо знову», — зазначає Андрій.
Як і у кожного українця у «Чеха» одна глобальна мета — звільнення наших окупованих територій. У
цьому він вбачає нагальну потребу і для себе особисту також. Він прагне рухатися далі, працювати
і використовувати свою молодість на повну. Після втрати руки життя для нього поділилося на «до» та «після», однак не закінчилося. Андрій вважає, що лише той, хто дійсно хоче повернутися до нормального життя та серйозно займається своєю реінтеграцією, може по-справжньому досягти бажаної цілі. Головне — не падати духом. Сильне серце зможе подолати будь-які труднощі. І такі люди, як Андрій — яскравий цьому приклад.
Захар ЮВКО.
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍
На таких хлопцях тримається Україна💙💛💪
💪