З дитячою мрією до нової професії: шлях Ангеліни Лебединської

04.04.2025

400

Молодь

З дитячою мрією до нової професії: шлях Ангеліни Лебединської

Ангеліна Лебединська народилася у Краснопіллі. Після закінчення 9 класу Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів дівчина вступила на спеціальність «Дошкільна освіта» до КЗ СОР «Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А.С. Макаренка», згодом отримала вищу освіту у «Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка».

Ангеліно, чому обрала для себе роботу з дошкільнятами?
Мені з дитинства до душі були професії вихователя у дитсадку та перукаря. Моя мама працювала у ДНЗ «Лісова казка», до якого я теж ходила, у тому ж приміщенні була і початкова школа. Кожного ранку з радістю йшла до свого дитсадка, любила своїх вихователів, які нас навчали, виховували, займалися нашим розвитком. Дуже подобалися заняття з малювання, природи, читання, усної лічби, ліплення. Тому вирішила теж стати вихователем. І вже навчаючись у коледжі, зрозуміла, що то не так легко бути вихователем.
Чому саме Лебедин, місто подобалося? Чи не тяжко було діставатися з Краснопілля?
Мені дуже подобалося не стільки місто, як саме навчання та наш Лебединський педагогічний фаховий коледж. Хоча через ковід мали деякий час і дистанційне навчання. Звісно, додому їздила на вихідних, але то нічого, що треба було пересідати у Сумах до Лебедина, це лише одна пересадка, швидко звикла.
Як розпочалася трудова діяльність Ангеліни Лебединської?
Після випуску з педагогічного коледжу, отримала диплом молодшого спеціаліста, прийшла на роботу у Самотоївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) “Колосок”, заочно закінчила бакалаврат та магістратуру Глухівського національного педагогічного університету. У Самотоївському дитсадку пропрацювала два роки вихователем, з них рік з дітками, потім трудилася ще рік повномасштабної війни, коли вихованці навчалися дистанційно, а потім потрапила під скорочення.
Де продовжила працювати далі?
Влаштувалася до Краснопільського ЦДЮТ культорганізатором, але через деякий час зрозуміла, що то не моє, тому через пів року звільнилася.
Початок повномасштабної війни яким був для тебе? Чи виїздила з Краснопілля у більш безпечне місце?
Я перебувала вдома. Бачила колони російської техніки, що йшли через Краснопілля, Самотоївку. Було страшно. Зараз мешкаю у Самотоївці зі своїм коханим хлопцем і переміщуватися з нашої громади не збиралася і на даний час теж не планую. Тому, побувши безробітною та посидівши вдома, вирішила вчитися на перукаря – професію, яка теж подобалася з дитинства.
Ангеліно, чому наважилася змінити фах?
Робота вихователя мені подобалася, але коли потрапила під скорочення бажання працювати у дошкіллі десь поділося. Можливо, через деякий час повернуся у професію вихователя. Нещодавно я закінчила курси перукарської майстерності у Сумах, на яких теоретичних занять було небагато, в основному навчали практично. Зараз здобуваю новий досвід, як перукар займаюся у Краснопіллі жіночими та чоловічими стрижками, укладанням волосся.
Успіхів тобі, Ангеліно, у новій професії!
Дякую!