«Душею на кордоні я назавжди…» – говорив в інтерв’ю для нашої газети у квітні 2020-го року Віктор Журавльов. Не думали тоді, що Йому доведеться віддати кордону не лише любов до служби та до обраної спеціальності, а і власне жииття…. 9 травня 2024-го року. виконуючи бойове завдання з охорони державного кордону України загинув штаб-сержант Журавльов Віктор Володимирович.
25 серпня 1971-го року у селищі Краснопілля народився Віктор Володимирович і зробив родину Журавльових багатодітною. Безтурботне дитинство, шкільні роки пізнання та романтична юність пройшли у рідному селищі по вулиці Грязнянська. По закінченню дев’яти класів Краснопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у 1986- му році Віктор став слухачем Краснопільського СПТУ-43.
-З Вітею ми проживали на одній вулиці і сиділи у школі за однією партою. Завжди веселий, позитивний, добрий, – згадує Тетяна Вакуленко – Минуло вже чимало часу, але при зустрічах Він завжди згадував шкільні роки, з посмішкою дякував мені, що допомагала у навчанні. Він був присутнім на всіх зустрічах однокласників. Був душею компанії. Лише один раз у житті я побачила Вітю без посмішки….То вже був 2023-ій.
Отримавши професійну освіту, у 1989-му юнак поповнив лави Радянської армії. До грудня 1991- го проходив строкову військову службу на посаді старшого радіотелефоніста у Львівської області.
Після демобілізації Віктор став студентом Маловисторопського радгоспу-технікуму. З січня 1995-го року по серпень 2008-го року Віктор Журавльов, за прикладом старшого брата, проходив військову службу за контрактом у відділі прикордонної служби Краснопілля. Згодом ще два менші брати Журавльови одягли зелені кашкети прикордонників і стали на охорону рубежів держави.
У 2008 – му за закінченням контракту звільнився в запас з отриманням права на заслужений відпочинок. У цей час Віктор повністю присвятив себе турботі про дітей та справі свого життя – кінології. З відданими чотирилапими була пов’язана і військова служба, і цивільне життя. Дев’ятого травня 2022- го Віктор Журавльов став на захист кордонів України. У червні 2023- го року отримав статус «Учасник бойових дій»
-Я був десятирічним хлопчиськом, коли познайомився з Віктором Володимировичем, – не стримує сліз товариш по службі Денис – Він був неймовірним прихильником футболу, а я грав у місцевій команді. Згодом пощастило ще й послужити разом. Віктор був надійним, відповідальним, завжди готовим прийти на допомогу. Він постійно удосконалювався у своїй справі. Всі навчання з кінології закінчував з відзнакою. Він був одним із моїх кращих друзів і побратимів. Його місце у моїй душі назавжди…
-Згадуючи дядю Вітю, то можна говорити годинами! Особисто я виросла на його очах, тому дуже багато спогадів одразу в голові, приємних і смішних, все навіть і не згадаєш….Це людина позитив, оптиміст, з ним ніколи не було сумно. Він дуже любив поговорити, розповідати різних історій.
Любив людей, спілкування, життя, мав багато друзів і знайомих….Дуже любив футбол, завжди ходив на всі матчі в Краснопіллі, підтримував хлопців, вболівав, їздив на турніри, підбадьорював… – не стримує емоцій племінниця загиблого Аліна Журавльова – Родинні застілля завжди теж розділяв, любив активний відпочинок на природі, в колі нашої великої сімʼї. Завжди знаходив час, щоб навідатися до своєї мами, до братів, сестри, до родичів… Сам теж неодноразово збирав родину за столом на свята у своєму гарному будинку.
Востаннє спілкувалася з дядею Віктором на Великдень, привітали одне одного зі святом. Це дуже велика втрата для нас, велике горе, але коли я розумію що він помер Героєм, віддавши своє життя за нас, за Батьківщину, за Україну, то стає трохи легше на серці, бо я знаю як дядя Вітя цього хотів – якщо померти, то тільки Героєм, тільки захищаючи нас з вами, віддавши своє життя, за те щоб ми жили…
І тільки тоді як його не стало, я дізналася що позивний в нього «Козубчик»….Це слово він сам придумав колись, сміялася, коли почула вперше, бо не розуміла його значення, а він теж з посмішкою: «А що?! Козубчик і все!», і такий військовий псевдонім він дав собі. Вже немає жодної сім’ї, якої б не торкнулося б це горе! Але ми будемо шанувати пам’ять і пишатися нашими Героями, яких вже немає з нами поряд. Своїм дітям обовязково розповідатиму про нашого Героя…
Поховали загиблого Героя Віктора Журавльова на Алеї Слави у Краснопілля чотирнадцятого травня 2024-го року.
І. ЗАГОРУЛЬКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
😥
Вічна пам’ять
Так, часто сиділи з ним поряд на футболі, коли грав Явір, і в спортзалі на турнірах. Комунікабельний чоловік. Царство небесно
Вічна пам’ять Герою. Терпіння і шана рідним🕯️🙏🇺🇦
Вічна пам’ять
Гарна була Людина. Вічна пам’ять
Пам’ятаємо як доброго і щирого,ввічливого!Царство небесне! Жаль,сум!