Новини Краснопільщини

28.08.2024

341

Незабутні імена

40 днів скорботи: Краснопільщина згадує свого Героя ПРИКОРДОННИКА БОГДАНА ГРИЦЕНКА

Гриценко Богдан Романович народився 7 квітня 1994 року у селищі Михайлівське, Краснопільського
району.

Навчався у початкових класах Михайлівської школи, потім, до дев’ятого класу, у Краснопільській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Краснопільського
ПТУ-43, згодом до Глухівського національного педагогічного університету ім.О.Довженка.

Після закінчення університету проходив строкову військову службу. 2 березня 2021
року був призваний Сумським РТЦК та СП на військову службу за контрактом з Прикордонною службою.

20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Рясне, Сумського району, Сумської області, мужньо виконуючи військовий обов’язок по захисту Батьківщини, оператор (сапер) групи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів відділення повітряної розвідки та протидії БПС сержант Гриценко Богдан Романович загинув.

“У 2004 році Богдан розпочав навчання у 5 – Г класі Краснопільської ЗОШ І – ІІІ ступенів. Він був невисокого зросту, веселий, товариський, життєрадісний хлопчик. Мав навчальні досягнення середнього рівня. Підтримував дружні стосунки з багатьма учнями. Брав активну участь у культмасових заходах і спортивних змаганнях.

На перервах із великим задоволенням грав із хлопцями у футбол. Смерть Богдана – це
вже третя втрата на війні у цьому класі. Раніше загинули Юра Черняков і Саша Жогло… Дуже жаль
хлопців, їм би же жити довго і щасливо…», – зажурено розповідає Ольга Леонідівна Воропай, класний керівник.

«Ця клята війна принесла багато горя і страждань у нашу родину. З першого дня повномасштабної рашистської навали мій тато, прикордонник Сумського прикордонного загону Лютенко Володимир Леонідович, оберігаючи державний кордон, потрапив у полон, де знаходиться і по цей час. А 20 липня, нашу родину сколихнула ще одна трагічна звістка – загинув мій двоюрідний брат, прикордонник Гриценко Богдан Романович.

З Богданом, і його молодшим братом Володею наше дитинство проходило у бабусі. Хлопці були старші за мене, тому мені завжди поступалися. Богдан був добрим, щирим, але і більш серйозним, порівняно з нами.

Також він був працьовитим, на той час вже допомагав по господарству. А коли ми виросли, здобули освіту, кожен пішов своєю стежкою. Богдан обрав тернистий шлях військового, став прикордонником як мій тато, а його рідний дядько та хресний.

Ми з Бодьою в розмові не раз мріяли про зустріч за родинним столом, як ми святкуватимемо повернення мого тата, але не судилося…
Не можу усвідомити, дуже боляче, розум не може з цим змиритися, вся родина відмовляється сприймати цю чорну реальність….. Але це так…

Він радів і мріяв. Кохав свою молоду дружину Дашу, дуже хотів стати батьком і часто говорив про
діток… У одну хвилину обірвалося його молоде життя. Він загинув Героєм, віддав
найцінніше заради майбутнього всіх нас. Царство небесне, тобі, братику, легких тобі хмаринок. Вічна і світла пам’ять збережеться навіки у моєму серці», – написала Оксана Лютенко, двоюрідна сестра Богдана.

«Богдан був нашим кращим другом, та люблячим і турботливим хрещеним для нашої донечки. 24 лютого 2022 року Богдан був на кордоні, служив прикордонником, і зустрічав ворога першим. Він був мужнім, сміливим, був патріотом своєї країни до останнього подиху! Він завжди умів нас заспокоїти з приводу різних дрг та «наступів», про які дуже часто писали в соцмережах.

З Богданом мій чоловік Максим знайомий змалечку, вони були нерозлучні. У школі, в училищі та в коледжі сиділи за однією партою, як навчалися у Глухові, то мешкали разом, один за одного завжди стояли горою, один одного називали братом!

Коли ми з чоловіком дізналися, що я вагітна, то вже знали на 100 відсотків, хто буде хрещеним батьком для нашої дитинки! Богдан був дуже радий появі нашої донечки, його очі світилися,
горіли, коли він перший раз побачив свою похресницю. Як же він її любив… Він милувався нею, носив її на руках, цілував… З кожним місяцем, як донечка підростала, їхня любов один до одного ставала взаємнішою і сильнішою, донечка за 1 рік і 5 місяців полюбила хрещеного, але дуже шкода, що вона не пам’ятатиме його. Наша донька знатиме, що її хрещений – Герой, який дуже її любив.

Він казав: «Євочка, я тебе буду завжди охоронять від усіх, і тебе ніхто не скривдить»…Тепер Він
наш Янгол-Охоронець, і охороняє всіх!

Богдан мріяв дочекатися свого рідного дядю з полону, але, на жаль, склалося так, що вони вже не зустрінуться…

Дуже важко нам прийняти цю непоправну втрату, а ще важче з цим жити його дружині Даші. Богдан пилиночки з неї здував. Як же сильно вони кохали один одного, що навіть тату зробили, що символізує їхнє вічне кохання, мріяли про дітей, але така доля, що на 30-му році життя обірвалося…

Зовсім недавно, у червні, у них була друга річниця весілля, зовсім мало вони тішилися і раділи своєму, здавалося б, безмежному щастю. У Богдана було дуже багато друзів у Михайлівському,
у Краснопіллі, Глухові, він був товариський, вірний, справедливий, його любили і поважали як друзі, знайомі, так і люди старшого віку. Важко намагатися приймати цю жахливу втрату, адже таких, як наш кум, дуже мало. Надійний, добрий, енергійний, веселий, позитивний, сміливий, ніколи не залишав в біді.

Він був справжнім патріотом своєї країни. Кожен день працював на кордоні, наближав перемогу. За час своєї роботи на посаді сапера приготував не одну «смачну цукерку» для ворога! Гарно горіли ворожі укріплення разом з їх мешканцями! Він «горів» своєю роботою, жив цим! Його загибель – непоправна втрата для всіх нас. Пам’ять про нього збережемо назавжди. Богдан – назавжди в строю»,, -з сумом говорить про полеглого побратима його командир Сергій.

Вічна пам’ять Богдану Гриценку!
Щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Спочивай, Герою, з Богом,
ми всі перед тобою в боргу
О.КИСЛЕНКО.
Фото надані сестрою та друзями.