18 січня 2024 року на Самотоївському центральному цвинтарі затріпотів на зимовому вітрі ще один жовто-блакитний прапор. Краснопільська громада втратила ще одного молодого Героя. 9 січня 2024 року виконуючи бойове завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області загинув смертю хоробрих вірний Син України – житель Самотоївки, Михайло Михайлович Смоленко.
Народився Михайло 9 – го листопада 1986 року і був четвертим сином у родині. Згодом сім’я поповнилась і донечкою. Багатодітна родина проживала у селі Самотоївка. Тут пройшло дитинство і
юність Михайла.
-Михайло був світлим, веселим, добрим хлопцем. Таким він і залишиться для нас назавжди – згадує однокласниця Яна. – Слава нашим Героям!
По закінченню дев’ятого класу юнак прагнув самостійності. Вабило Михайла будівництво та і хист він мав до цього.
-Михайлу підкорялась будь яка робота. Був він дуже сміливим як у підліткових пустощах, так і у
дорослому житті, – крізь сльози друг і однокласник Михайло розповідає про тезку. – Він працював
на будівництві висоток у столиці, а у сільській місцевості занурювався на глибину у землю, копаючи колодязі. Ця, здається, проста робота піддається не всім. Може бути косина, а у Михайла це
виходило неймовірно якісно. Тому і користувалась авторитетом їхня бригада у нашому регіоні.
Він не шукав легкого шляху у житті, то ж і службу проходив у десантно-штурмових військах. За міцність духу та будівельний професіоналізм побратими дали позивний «Бетон».
Рано померли батьки. Відійшли у інший світ два брати. Михайло став за батька племінничці та племіннику. Щедро дарував їм свою любов та увагу, а діти віддячували взаємністю.
-Михайло не проходив строкову військову службу, але до мобілізації після повномасштабного вторгнення росії до нашої держави, був готовий. Тож отримавши повістку, лише обрав рід
військ – десантно – штурмові. Вже у березні 2023 –го Він отримав осколкові поранення та контузію.
Після лікування Михайло проходив реабілітацію вдома. Контузія дуже змінила чоловіка, – розповідає співмешканка Яна – Але довготривалого лікування він не витримував, прийняв рішення і повернувся до свого підрозділу на фронт. Вірили, що все буде добре, будували плани на майбутнє. Потім ця страшна звістка …
-Міша ще з батьками проживав неподалік від нас, – згадує, не стримуючи сліз, пані Надія. –
З моїм сином вони були і тезки, і друзі, і однокласники. Не було такого дня, щоб Він, наче сонечко,
не з’явився у нашому домі. Полюбляв мою випічку. Був мені, наче син. Перед новим роком по весні
обіцяв нову грубку зробити мені. Побачив, що на подвір’ї старенька вже пошкоджена. Золоті руки мав хлопець, добру вдачу, щире серце.
Брат Євген приїздив з фронту, щоб попрощатись з братом. З родини вони залишились удвох з
сестричкою Мариною. Горе втрати обпікає сльозами обличчя обох.
Хрещений батько загиблого Героя трозповідає:
-Міша був частим гостем у нашому домі, особливо останнім часом. Приходив, спілкувались на
різні теми. Були у Нього плани, були і розчарування, були і мрії. Мріяв про перемогу та світле майбутнє, звісно, – пан Олександр не соромиться сліз, згадуючи хрещеного сина.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю про сміливого чоловіка, воїна і Героя. Заради нас
він віддав життя у бою разом з сотнями українців. Заради них маємо жити, щоб Україна врешті здобула перемогу над загарбником. Боляче втрачати наших героїв. Хоробрих, сміливих, сильних. Вірних собі і державі.
І. ЗАГОРУЛЬКО. Газета “ПЕРЕМОГА”
ЩЕ ПО ТЕМІ:
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
Вічна пам’ять
Вічна пам’ять Михайлу. Пам’ятаємо його і його бригаду. Справді золоті руки мав. Царство небесне Герою🙏🕯️
Як сумно і боляче 😢
Вічна та світла пам’ять
Вічна та світла пам’ять 😭
Вічна та світла пам’ять
Вічна та світла пам’ять 😭