«Добровольчий Український Корпус “Правий сектор” веде боротьбу проти зовнішнього та внутрішнього ворога українського народу на всій території України та за її межами. Ми підтримуємо методологію запропоновану Степаном Бандерою: Братні до тих, хто разом з нами бореться за державність української нації; толерантні до тих, хто визнає наше право бути господарями власної долі на своїй землі; ворожі до тих, хто це право заперечує» – така мотивація участі у добровольчому корпусі була озвучена Юрієм Усиком під час інтерв’ю для «Перемоги» у вересні 2020-го року.
23 – березня 2024 – го року Юрій назавжди повернувся до своєї рідної, улюбленої Самотоївки на щиті.
Народився Юрій Олексійович Усик 2 листопада 1974-го року у селі Самотоївка Краснопільського району. Швидко минуло безтурботне дитинство та шкільні роки місцевій школі. «Юра завжди був справедливим та порядним хлопцем» – згадують однокласниці – «Вірним другом та активним учнем. Ніколи не стояв осторонь чужої біди. Мав загострене почуття справедливості»
У 1992 – му Юрій Усик був призваний на строкову військову службу. «З молодих років, ще у солдата – строковика Усика зародилося покликання штурмовика. У десантно-штурмових військах проходив перший військовий вишкіл Юрій. Він завжди працював на зніс, яку б роботу не виконував», – згадує земляка колишній сільський староста Іван Перерва.
Після демобілізації зі строкової військової служби Юрій працював у «Краснопільському держлісгоспі». Мав золоті руки та хист до будівництва, розпочав приватну справу у цьому напрямку. Батько трьох дітей, мріяв про просторий, затишний будинок у рідній Самотоївці. Над чим плідно працював.
12 лютого 2015-року, був призваний на службу до Сумського прикордонного загону по мобілізації. Після двотижневої підготовки, 25-го числа цього ж місяця Юрій у складі свого підрозділу були на передовій у Красній Талівці, поблизу Щастя. Там серед побратимів було чимало хлопців з Краснопілля. Минув рік у бліндажах. Саме там чоловік знайшов своїх однодумців, хоча самі дії та позиція учасників Правого сектору були близькі Юрію з 2014-го: «Їхні конкретні дії на Майдані – безмежний, сміливий патріотизм захоплювали. Я мріяв стати одним із них…і тут доленосна зустріч. Вже шість років ДУК «Правий сектор» є частиною, а можливо і стилем мого життя, а я його» – пишався Юрій участю у формуванні, що активно бореться проти зовнішнього та внутрішнього ворога своєї Батьківщини.
«Як багатодітний батько Юрій міг уникнути мобілізації, але з 2014- го року він чітко усвідомлював, що ця війна надовго і він має стати на захист свободи та цілісності своєї Батьківщини.» – продовжує розповідь про побратима Іван Перерва – «Далі нас об’єднав ДУК Правий сектор. Разом захищали наші позиції. Юрій чітко усвідомлював своє призначення як захисника. Покликання штурмовика, закладене ще під час строкової служби, привело Його з підрозділу територіальної оборони до лав ЗСУ. Де він до останнього подиху залишився вірним Присязі та своїм переконанням».
Після демобілізації з АТО активний та цілеспрямований Юрій очолив Краснопільсько-Писарівський осередок ДУК Правий сектор. Під час пандемії, за відсутності руху громадського транспорту особисто, на власній автівці займався доставкою лікарів на робочі місця та інших пасажирів за необхідності у будь-яку точку України. «Окрім обов’язкових партійних внесків, члени ДУК Правий сектор власними коштами підтримують діяльність формування. Юрій, заробляючи кошти, надавав потужну підтримку як особисто, так і завдяки своїм замовникам, які Йому довіряли і мали фінансову можливість. Ми втратили одного з найкращих з нас» – невимовний смуток в очах учасника ДУК Сергія.
У 2019 –му році Юрія Олексійовича Усика було нагороджено медаллю «Незалежність України» ІІІ-го ступеня. У 2022-му році Юрія було відзначено грамотою Сумської ОДА «За сміливість, відвагу і відданість службовому обов’язку», та медаллю «Захисник Вітчизни».
24-го лютого 2022-го року старший сержант Усик вступив до лав Територіальної оборони міста Суми і в перші ж дні отримав поранення.
Командир роти Юрія Усика Михайло з позивним «Умка» на прощанні з побратимом тримає жменю цукерок: «Це «рошенки» для «Каспера», такий позивний мав Юрій за доброту та щирість своєї душі і полюбляв саме ці солодощі» – ледь стримує сльози мужній воїн – «Був чуйною, доброю людиною з великим серцем. У нашому колективі він був кому братом, кому другом, а кому батьком. У свої роки Він мав неймовірний хист організувати навколо себе людей, саме тих, на яких можна покластись.
Юрій Олексійович був командиром розвідувального відділення нашого підрозділу. Так от, він був саме з тих, з ким можна йти в розвідку і в бій. Поруч з Ним завжди відчувалось надійне плече побратима та дружня підтримка товариша. Це тяжка втрата для всього підрозділу та і для нашої армії взагалі. Після контузії я проходив курс лікування і саме Юрію Олексійовичу передав свої обов’язки, коли під час виконання бойового завдання він отримав поранення. Авто для евакуації поранених приїздило дуже швидко. Але, на жаль, дорогою серце нашого старшого сержанта Юрія Усика зупинилось»
І. ЗАГОРУЛЬКО. з архіву газети “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
ВІічна пам’ять
🙏