Новини Краснопільщини

07.10.2023

645

Незабутні імена

Рік тому, 7 жовтня внаслідок ракетного обстрілу с. Славгород загинув прикордонник Валерій Беделєв

Рік тому, 7 жовтня внаслідок ракетного обстрілу с. Славгород загинув прикордонник Валерій Беделєв. Він родом із Мелітополя, який перебуває під тимчасовою окупацією росіян, тож доставити
тіло Героя на батьківщину наразі неможливо, відтак його поховали на Краснопільському центральному кладовищі.

Валерій Петрович Беделєв народився 18 червня 1978 року у м.Мелітополь, Запорізької області, він батько двох дітей. За мобілізацією потрапив до прикордонної служби.

– Він був завжди позитивним, завжди посміхався, був дуже гарною людиною, мав багато друзів. Знаю, що він сам пішов до військкомату, нічого не чекав. Дуже вболівав за Україну та любив її , –
розповідає про загиблого його командир Сергій.

-Он был очень добрый и открытый человек, такого доброго человека редко найти можно. Он очень любил свою семью, своих деток, племянников, – говорить пані Юлія, дружина двоюрідного
брата. – Валеру я знаю с детства. Сейчас я переехала в Днепр, сама я тоже с Мелитополя. Родители, сестра Валеры и его родные, находятся на временно оккупированной территории. Я одна со
своими детьми из родственников, кто смог выехать из Мелитополя. Валера очень много общался со мной и моим сыном Димой, моими девочками.

-Поганого я точно нічого не скажу, якщо воно й було, то таке, що, навіть, не варте уваги. Дядько мене дуже любив, моїх трьох сестер, він нас любив, як своїх дітей. І буквально ввечері ми з ним
спілкувалися по відеозв’язку, а вранці нам вже повідомили, що Валерій загинув. Чесно кажучи, хотів би побажати кожному такого дядька. Скажу чесно, я навіть не міг уявити, що він піде на війну, що він буде так хоробро відстоювати свою державу. Бо деякі його друзі поставили на ньому хрест, взагалі, як на людині. Дядько Валерій зараз проявив себе так, як ніколи, ніхто не міг уявити.
Для мене він справжній Герой! Він був у Мелітополі, буквально десь за місяць до окупації виїхав у Запоріжжя. Як тільки почалася війна, він нам повідомив, що сидіти без діла не буде, записався
до Запорізької тероборони, потім пішов воювати. Також він був у Запоріжжі волонтером, навіть допомагав колегам тоді, коли вже охороняв кордон на Краснопільщині.

Знаю точно, що він переказував їм на рахунок гроші. Коли ми зателефонували в пункт, де колись
Валерій в Запоріжжі волонтерив, і повідомили про його загибель – всі були в шоці, плакали. Думаю, якби людина була не важлива для них, ніхто б навіть сльози не проронив, а вони так співчували, дуже плакали, – розповідає про свого дядька Валерія його племінник Дмитро.

Краснопільщина пам’ятатиме Героя.

Того трагічного дня від російської ракети також загинув цивільний місцевий житель, 51-річний Микола Олександрович Циганок

Зла і непідкупна смерть забрала тебе із життя, але для нас ти завжди будеш таким добрим, ласкавим, чуйним, яким ми тебе знали. Невимовною тугою застигла твоя смерть у наших очах, а
світла пам’ять залишиться вічно в наших серцях. Хай тихо шелестять віти дерев, оберігаючи твій спокій. А коли з їх листочків спадатимуть краплинки роси чи дощу, знай, що то виплакані і невиплакані сльози твоєї родини. Спи спокійно, Царство небесне і вічний спокій твоїй
душі. ВІЧНО СУМУЮЧІ ДРУЖИНА, СИН, ВСІ РІДНІ.