Новини Краснопільщини

11.09.2024

804

Незабутні імена

Роменщина провела в останню путь Героя російсько-української війни, нашого земляка з Краснопільщини Костенкова Руслана Олександровича

Руслан народився в м.Іжевськ, Республіка Удмуртія, рф. Коли хлопець ще був маленьким, родина переїхала на батьківщину його матері, до с.Степок Краснопільського р-ну на Сумщині

Руслан деякий час навчався в спеціалізованій школі-інтернат в м.Миколаїв, оскільки мав вади мови, потім – в Покровській школі на Краснопільщині закінчів 9 класів

Після школи Руслан навчався в Білопільському професійному ліцеї залізничного транспорту, де отримав професію помічника машиніста

Строкову службу проходив в м.Київ в підрозділі зв’язківців Повітряних Сил України

Після армії Руслан працював на Артемівському заводі шампанських вин, служив у виправній колонії в Полтавській обл., працював на інших підприємствах

В грудні 2017 року Руслан підписав контракт на службу в ЗСУ. Він брав участь в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях у складі 30 ОМБр ім. князя Костянтина Острозького

В 2018 році Руслан через інтернет познайомився з дівчиною з м.Ромни, зав’язались стосунки, за можливості він приїздив у відпустки до коханої. В серпні 2019 р. Руслан одружився і в наступному році в родині народився синочок

Майже до кінця 2021 року Руслан захищав Батьківщину від російських нападників. По закінченню чергового контракту він врешті повернувся додому, до родини і вже не планував продовжувати службу. Але 24.02.2022 йому зателефонували з Краснопільського військкомату з вимогою з’явитись для мобілізації. Руслан тоді повідомив, що він перебуває в Ромнах, тож вже в перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну він відніс документи до Роменського військкомату

Руслана було мобілізовано до складу 152 окремого батальйону ТрО у складі 117 ОБрТрО. Тривалий час бійці підрозділу несли службу в Конотопському та Роменському районах. В 2023 році Руслан разом із побратимами тримав пекельний Лиманський напрямок. Тоді він сказав дружині: “Якщо я звідти повернувся, то буду жити”. Згодом підрозділ було направлено на Куп’янський напрямок.

За мужність і професіоналізм Руслана було неодноразово нагороджено відзнаками командира бригади

Батько Руслана залишався жити на Краснопільщині, попри майже цілодобові ворожі обстріли села. В січні 2024 року росіяни вбили його, скинувши КАБ на їхній будинок…

Майже весь час свого подружнього життя Руслан провів на війні… Лише перебуваючи у недовгих відпустках, він міг насолодитись теплом і затишком своєї родини. Він дуже любив дружину і маленького синочка. Планував купити для родини новий будинок, мріяв, щоб народилась ще одна дитина…

Востаннє Руслан побачився з рідними в серпні, коли йому вдалось на 4 дні вирватись додому

4 вересня Руслан написав дружині смс просто з поля бою: “Люблю. Цілую. На зв’язку. Нас хочуть вбити”. Через 15 хвилин телефонний зв’язок з Русланом зник. Назавжди…

04.09.2024 р. ст. солдат Костенков Р.О. загинув в бою за Україну в с.Дворічна Куп’янського р-ну Харківської обл. внаслідок ворожого мінометного обстрілу…

Русланові назавжди 36…

Мати і сестра втратили рідну людину…

Дружина втратила коханого чоловіка…

Син втратив найкращого татуся…

Україна втратила свого Сина, мужнього, досвідченого Воїна, справжнього Чоловіка, що собою закрив свою родину, свій народ, свою землю від оскаженілого ворога…

Щирі співчуття родині… Дай, Боже, вам сили витримати біль страшної втрати…

Просимо Господа прихистити душу славного Воїна в Царстві Божому

Тепер ти будеш Янгольським Захисником своєї сім’ї та своєї України, наш мужній Оборонець…

Ми доземно вклоняємось тобі за спокій, за мирне небо, за віру та надію. Ми щомиті пам’ятаємо, якою старшною є ціна життя України

Ми збережемо пам’ять про тебе в своїх серцях і молитвах, наш Захисник…

Ми ніколи не пробачимо ворогові смертей і страждань українців у цій жорстокій і несправедливій війні!

Iryna Djos