Новини Краснопільщини

23.01.2024

546

Незабутні імена

“Веселим був, добрим. Люди тягнулися до його товариства”. Згадуючи Сергія Савченка

Старший солдат Савченко Сергій Петрович у серпні 2022 року став на захист суверенітету та незалежності нашої держави. Залишаючись вірним військовій присязі, захищаючи цілісність та незалежність України, Сергій Савченко загинув 23 січня 2023 року під час танкового обстрілу біля населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області.

Знайомі кажуть, що Сергій не зміг вчинити по іншому, коли на нашу землю прийшла війна, пішов воювати. Навіть його сторінка у соціальній мережі мала назву «Воля, Воля, Воля» На жаль, через війну багато хто із знайомих Сергія не змогли прибути на похорон, серед них і однокласник Олександр, який сьогодні також у лавах ЗСУ боронить Україну.

Чоловік зателефонував до редакції з питанням, чи це правда, чи не якась страшна помилка?

-Ми однокласники з Сергієм, до дев’ятого класу разом навчались. Надійним він був, я його завжди поважав, одні приємні спогади у мене про нього. Дуже прикро, що так сталося, висловлюю співчуття від себе, і від своїх побрптимів рідним Сергія. Будемо мститися і за нього, і за інших хлопців, яких убили рашисти, – каже Олександр.

Оксана Назаренко теж зателефонувала до редакції, коли прочитала на нашій сторінці про сумну новину. – Я родом з Краснопілля, навчалась тут, тому Сергія знала давно, спочатку товаришували, а потім ще й родичами стали. Сергій завжди був веселим хлопцем. Про таких кажуть – з характером, але у гарному сенсі. Справжній воїн – це про нього, адже коли прийшов час, він не задумуючись пішов захищати рідну землю і віддав за неї життя. Я знаю, що таке війна, вже вдруге тікаємо від неї, а вона нас з родиною наздоганяє. Ми жили у Горлівці на Донеччині, але з початком бойових дій ще у 2015 році переїхали до Черкас. Ніби все тихо було, а ось цю ніч і увесь ранок чуємо вибухи. Щодня молюсь за рідну Краснопільщину, читаю новини про майже щоденні обстріли. Важко уявити, яке горе принесла в наш дім війна, яка забирає найкращих, серед яких і Сергій Савченко. Хочу висловити слова спічуття від родини Назаренків рідним і близьким Сергія. Спочивай з миром, друже.

Валентина Степанівна рідна тітка і хрещена мати Сергія, на її очах пройшло його дитинство. – Хорошою був Людиною, що й говорити, – не стримує сліз жінка. – Дуже любив читати, особливо фантастику. Якось приходить і каже, що в моїй бібліотеці вже перечитав усі книги. І зараз перед очима картина, як він готувався до читання нової книги: дрібнесенькими шматочками наріже сало, кладе його з хлібом на тарілочку, зручно влаштовується на дивані і поринає в книгу. Ми його потім кілька годин не чули. Але це не значить, що він увесь час в хаті сидів, ні, у нього багато друзів було, з усіма знаходив спільну мову, хоч і власну точку зору завжди відстоював, – згадує Валентина Степанівна. – Коли пішов на війну, то про неї рідним практично нічого не розповідав, знали лише, що був у найгарячіших точках, декілька місяців воював під Бахмутом. А тут пішли з хлопцями на завдання, потрапили під обстріл, землею їх засипало. Двох хлоців, що були з ним, хоч і контузило сильно, але вони вижили, а Сергійку не судилося… Вічна йому пам’ять. «Жила з родиною по сусідству, тому знала Сергія з його юнацьких років. Веселим був, добрим. Люди тягнулися до його товариства. Вічна пам’ять», – говорить Олена.

«Знала Сергія багато років, дуже добра й чуйна людина, завжди допоможе. Старший на кілька років від мене, навіть пам’ятаю, як проводив до школи вранці, коли ще була в початковій школі. Не віриться в те, що сталося. Вічна пам’ять і шана Герою!», – долучається знайома Ольга. Неймовірне важко пережити таке горе рідним та близьким. Ніколи не загоїться душевна рада від втрати найріднішої людини, Героя, захисника України. Вічна пам’ять і вічна слава Сергію Петровичу Савченку. Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким Сергія.

О. МОЦНИЙ