Юрій Левченко був механіком-водієм 2-го гірсько-штурмового відділення, 1-го гірсько-штурмового взводу 1-ї гірсько-штурмової роти. У травні 2023 року в бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність під час виконання бойового завдання в ході проведення військових дій отримав вогнепально-осколкове поранення, після чого перебував у військових госпіталях.
Народився Юрій Левченко 17 жовтня 1966 року, з 1974-1984 р.р. навчання у школі, з 1984-1986
проходив військову службу в ракетних військах.
Після закінчення Сумського сільгоспінституту, з 1992 року працював зоотехніком колгоспу ім.Багацького у с.Покровка. З липня 2022 року вступив до лав Збройних сил України. У травні 2023 року отримав тяжкі поранення, проходив лікування у м.Дніпро, перебував на реабілітації у м.Львів. Серце Юрія перестало битися 9 серпня 2023, коли він перебував вдома у відпустці за станом здоров’я, після поранення.
-Його побратими, які приїхали на поховання, сказали, що Юрій не мав наглості, йому притаманні були скромність, мужність. Захищати Україну він пішов не за повісткою, а за дзвінком з військкомату. Він відразу пройшов медогляд, хвороб у себе не шукав, хоча мав проблеми зі спиною. Юрій мав проходити службу у Президентському полку, але не склалося. Коли брат отримав поранення, зателефонував мені, я запитала: «Як справи?» Він відповідає: «Та, як? Я в госпіталі», – і засміявся, у нього весь час була посмішка… Після поранення брат проходив лікування у чотирьох шпиталях, останнім, де його оперували, був Львів. Потім відправили на реабілітацію додому. У Краснопільській лікарні знімали шви, зробили знімок, який показав, що з ногою проблеми, обстеження провели у госпіталі при військовій частині. Юрія відправили додому до кінця серпня.
9 серпня Юра зателефонував мені, говорив з дуже важким диханням, здогадалася, що в нього
проблеми із серцем, які і раніше давали про себе знати. Я в той час перебувала у Сумах у справах. Сказала йому негайно зробити все, що треба, викликали швидку, весь цей час я була на зв’язку,
чула, як він навіть з лікарем говорив, запитував щось у нього. Це був жах… Потім зв’язок перервався, Юрія намагалися реанімувати. Я молила Бога, щоб він йому допоміг… Але задзвенів телефон і сказали, що мого брата вже немає. Від кулі та обстрілів втік, вибрався з пекла, а в своєму ліжку приїхав і помер. Не знаю, що сказати, можливо це межа така? Він мені нічого жахливого не розказував, жалів… Лише зараз розповідають його побратими, через які жахи довелося проходити
Юрію та хлопцям… Яке може бути серце, скільки воно може витримати жахіть?, – з любов’ю і з глибоким болем, витираючи сльози, розповідає про свого брата сестра Тамара.
-Наш підрозділ висловлює співчуття рідним і близьким Юрія. Дуже важко прийняти втрату і боляче думати, що немає з нами нашого побратима Левченка Юрія, який мужньо і стійко захищав своїх
рідних і нашу неньку-Україну. Світла пам’ять Герою! – такими були слова побратима, представника військової частини, де служив померлий воїн.
Юрій хотів жити, прагнув господарювати вдома та рибалити, просив сестру, поки він у госпіталі, посадити дерева і квіти біля його дому…
Вічна пам’ять і шана Герою й усім, хто віддав життя за Україну. Поховали захисника 11 серпня на Алеї полеглих Героїв Краснопільського кладовища.
Інф. «Перемоги»
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
😢
Елена Почкун
Він ,дійсно, був з тих, кого називають ,,добряк”… Царство небесне… Тамара щирі співчуття…😥
😢
Царство небесне
😢