ЗАТЬМАРЕНА І БЕЗ ТОГО СУМНА РІЧНИЦЯ

03.03.2023

3 березня, рік тому старший солдат, гвардієць з Краснопілля Павло Биченко загинув у перший тиждень повномасштабного вторгнення на одному з блокпостів Сумщини у наслідок ворожого авіанальоту. Сумна дата для рідних, друзів. Здавалося б, що може бути ще сумнішим у таку річницю. Виявляється, може.

Сьогодні редакторський ранок почався із дзвінка мами загиблого Героя – Тетяни Валентинівни. Жінка не приховувала сліз і обурення від того, що сталося, а сталося наступне.

– Вчора, 2 березня, до нас приїхали побратими Паші, аби згадати і пом’янути його. Дякую хлопцям, яких прибуло більше десяти чоловік. Вони привезли квіти, а ще Прапор України, який під час відвідин кладовища, встановили на могилі Павла, – розповідає Тетяна Валентинівна. – Закріпили хлопці його міцно, та все ж сьогодні зранку батько Паші вирішив знову сходити на могилу сина, заодно прихопив інструменти, щоб вже остаточно міцно встановити Прапора. Але його на могилі вже не було…

І рідні хоч знали, що бурі, сильного вітру цієї ночі в Краснопіллі не було, всерівно обшукали ледь не все кладовище, але Прапора так і знайшли. Звідси питання, що то було? Акт вандалізму, хуліганство, крадіжка? Зрештою, як би ми не називали це, а забирати щось з могил, тим паче захисників — не людський вчинок.

Мало в це віриться, та все ж сподіваємося, що зловмисник поверне Прапор на місце. Адже людський осуд – це одне, але й кримінальну відповідальність за наругу над могилою теж ніхто не відміняв.

А ми всі давайте в цей траічний для родини Биченків згадаємо двадцятирічного Героя Павла Биченка, який віддав своє життя за нас з вами, за волю і процвітання України! Царство Небесне і вічна йому пам’ять!