Новини Краснопільщини

«Що робити, коли втрачений  правовстановлюючий документ на нерухомість, чи у ньому маються  помилки в написанні прізвища, ім’я та по батькові  суб’єкта прав, чи інші помилки у  відомостях чи характеристиках самого об’єкта нерухомого майна?»

«Що робити, коли втрачений  правовстановлюючий документ на нерухомість, чи у ньому маються  помилки в написанні прізвища, ім’я та по батькові  суб’єкта прав, чи інші помилки у  відомостях чи характеристиках самого об’єкта нерухомого майна?», – саме з такими запитаннями часто звертаються громадяни до системи безоплатної правової допомоги.

      Давайте розглянемо цю проблему.

      Правовстановлюючий документ на нерухоме майно – документ, який підтверджує права певного суб’єкта на нерухоме майно та складений у порядку передбаченому законодавством.

      Серед основних його видів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат ( договір купівлі-продажу, міни, дарування, договір оренди, тощо);

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

       Досить частими є випадки, коли власники втрачають такі документи або виявляють  помилки у своєму  правовстановлюючому документі задовго після того, як він був виданий.

                              Щодо виправлення помилки

       На сьогоднішній день існує два способи виправити помилки в документі:

• 1. Позасудовий (шляхом звернення до органу, що видав документ);

Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

• 2. Судовий (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі).

        Також судовий порядок встановлення факту належності правовстановлюючого документу залишається єдиним способом усунення перешкод у реалізації прав власника у тому разі якщо у виправленні помилки відмовлено, або орган, який видав документ ліквідовано, а орган в якому знаходиться архівна реєстраційна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

       Отже, якщо виправити помилку несудовим способом неможливо, необхідно звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:

1. Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
2. Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
3. Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
4. Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

      Дана категорія справ розглядається судом у порядку окремого провадження.

      Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 ЦПК України. Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи та відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:

• який факт заявник просить встановити та з якою метою;
• причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
• докази, що підтверджують факт.

       До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Так, виправити помилковий запис у трудовій книжці має роботодавець який його зробив, у разі його відсутності – правонаступник, якщо підприємство ліквідовано відповідне виправлення робить архівна установа.

       До суду із заявами про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів можуть звернутися як безпосередньо заінтересовані в цьому особи (особи, в правовстановлюючих документах яких допущені помилки, та їх правонаступники), а також інші громадяни та організації в інтересах інших осіб, в передбачених законом випадках (наприклад, орган опіки та піклування, або опікун в інтересах малолітніх дітей, коли потрібно цим дітям оформити пенсію по втраті годувальника, а в правовстановлюючих документах померлих батьків є помилки), та прокурор.

                                                  Щодо вартості

      До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору. Розмір судового збору для фізичних осіб становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до Закону України “Про судовий збір”. Законом України “Про Держпаний бюджет на 2020 рік” . Отже, за подання в 2021 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 454 грн.

      Разом з цим, не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, паспорта, військового квитка, квитка про членство в об’єднанні громадян, посвідчення до ордена чи медалі, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зазначені питання вирішуються органом, який видає документ.

      Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).

       Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки у порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України

       При цьому слід звернути увагу, що суд під час судового розгляду має встановити саме факт належності правовстановлюючого документу, а не факти, які підтверджуються цим документом. Судом лише встановлюється, що документ, виданий певній особі, в дійсності належить їй.

         Щобо виправлення помилки в нотаріально посвідчених документах

         Необхідні роз’яснення з цього питання 02 вересня 2019 року надала Комісія Нотаріальної палати України з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності, яка звернеула увагу на наступне.

       Статтею 7 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, – законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

       Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок) та Правила ведення нотаріального діловодства (далі — Правила), затверджені відповідними наказами Міністерства юстиції України, що регламентують діяльність нотаріату, не містять визначення терміну “технічна помилка”.

       Однак, визначення терміну “технічна помилка” міститься у ряді нормативних актів. Найчастіше технічна помилка визначається як описка, друкарська, граматична, арифметична помилка при вчиненні тієї чи іншої дії в залежності від напрямку, який регулює відповідний акт. Такі норми містяться зокрема у Законах України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, а також у Постановах КМУ № 881 та № 882 від 30.11.2016; № 916 від 07.12.2016; № 979 від 21.12.2016; № 599 від 14.04.2017 та інших.

       Статтею 8 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) надана можливість застосовувати аналогію закону у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані відповідними актами цивільного законодавства. Інститут аналогії в цивільному праві є правовим способом заповнення прогалин у праві, зміст якого полягає у виникненні цивільних прав та обов’язків також з дій фізичних та юридичних осіб, які хоч і не передбачені законом, але внаслідок загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов’язки. В доктрині аналогію закону визначають як застосування, у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини.

      Статтею 47 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем. Аналогічне вимога встановлена п. 1 гл. 8 розділу 1 Порядку.

       За загальним правилом позасудовий спосіб виправлення помилок у документах відбувається шляхом звернення до органу, що видав документ. Такий орган може виправити помилку лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких він видавався, даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

        У разі, якщо ж в документах на підставі яких видано документ також наявна помилка, виправлення такої помилки відбувається лише у судовому порядку.

       Оскільки законодавство, яке регулює діяльність нотаріату, прямо не забороняє приймати у нотаріальне провадження документи, які мають належним чином застережені виправлення, можна зробити висновок, що у разі допущення орфографічної або технічної помилки при складанні документу нотаріус може виправити таку помилку та зробити відповідне застереження про це, засвідчивши виправлення своїм підписом та печаткою.

        Пункт 6.12 Правил встановлює, що текст нотаріально оформлюваного документа (договору, заповіту, довіреності, заяви тощо) повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не повинен мати підчисток, з дотриманням вимог чинного законодавства.

        При цьому зазначено, що зміни чи доповнення до документу вносяться та оформлюються нотаріусом у порядку, встановленому законодавством, у разі якщо текст нотаріально оформлюваного документа викладено неграмотно, нечітко (незрозуміло).

        Статтями 651-654 ЦК передбачені підстави та порядок внесення змін до договору. Зокрема зазначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Отже необхідності (вимоги) виправлення технічної або орфографічної помилки, якщо не змінюються умови договору, шляхом укладання договору про внесення змін цивільне законодавство України не передбачає.

       Між тим, пунктом 6.13 Правил встановлений порядок виправлення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо).

        Керуючись статтею 8 ЦКУ, при виправленні технічної або орфографічної помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії вбачається можливим застосувати аналогію закону та керуватися порядком, встановленим для виправлення помилки у документі, що не потребує підпису особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

       Внести виправлення технічної або орфографічної помилки до тексту такого документа можна за заявою особи, заінтересованої у вчиненні нотаріальної дії, зареєстрованої у Журналі реєстрації вхідних документів.

       У такому випадку виправлення технічної або орфографічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису та печатки на такому застереженні.

        При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

     Що стосується питань в разі втрати правовстановлюючих документів на нерухоме майно

         Як правило, при втраті таких документів особа (суб’єкт права) має право звернутися за отриманням його дублікату до того ж органу, що видав втрачений документ, зробивши певні при цьому кроки, а саме- зробити оголошення у засобах ЗМІ про втрату документа, подати відповідний перелік документів до уповноваженого органу, в тому числі  завірену копію документа, а  в разі передбачення сплати за отримання дубліката документа – сплатити відповідний адміністративний чи інший збір.

Окремо слід розглянути питання,  що стосуються видачі дублікатів правовстановлюючих документів, що посвідчені нотаріусом

         Дублікат – повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, який має таку саму юридичну силу.

       Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, містить аналогічну інформацію, що і в оригіналі, на ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка «Дублікат».

        Згідно з вимогами статей 35, 53 Закону «Про нотаріат», глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріус видає дублікат утраченого або зіпсованого документа.

                                Підстави видачі дубліката документа

       Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу.

       У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).

                                Місце видачі дубліката документа

      До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого або зіпсованого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання.

       Видача дублікатів заповітів, прирівнюваних до нотаріально посвідчених

       Державний нотаріус державного нотаріального архіву видає також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону «Про нотаріат».

                 Видача дубліката заповіту спадкоємцям або виконавцю заповіту

       Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця.

       До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопію свідоцтва виконавця заповіту). Зауважено, що дублікат секретного заповіту не видається.

                                      Видача дубліката довіреності

        Нотаріус при видачі дубліката втраченої довіреності перевіряє дійсність цієї довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей.

                                       Зміст дубліката документа

        Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.

        На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчуваний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

        Оскільки видача дубліката є нотаріальною дією, вона вчиняється після її оплати.

        З огляду на вищевикладене, кожному громадянину забезпечене право звернутись у разі втрати або зіпсування документа до нотаріуса за отриманням дубліката утраченого або зіпсованого документа, посвідченого нотаріусом.

                Щодо втрати державних актів на право власності на землі        

       Окремо можна розглянути питання щодо втрати правовстановлюючих документів, які на сьогодні вже не видаються. Так, з 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку вже не видаються, всі незаповнені бланки в районних відділах земельних ресурсів вилучено, а, отже, заповнити та видати дублікат державного акта неможливо.

Згідно з пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що  затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) – для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

                                             Важливо!

      Бувають випадки, коли уповноважені органи відмовляють у видачі дублікатів втрачених документів, чи відмовляються виправити відповідні помилки, а тому в таких випадках їх дії можливо оспорювати в судовому порядку, або, як зазначено вище,   встановити відповідний факт, що має юридичне значення, в тому числі встановити належність такого документа певній особі, прізвище, ім’я та по батькові якої  записано з помилкою, чи визнати інший факт, що має юридичне значення, у зв’язку з помилкою в документі.

Краснопільське бюро правової допомоги

За отриманням безоплатної правової допомоги звертайтесь до :
Сумський місцевий центр –

4000, м. Суми, вул. Петропавлівська,108 телефон: 066-771-32-61, тТелефон: 098-380-69-38

Email: sumy1.sumy@legalaid.sm.ua

Білопільське бюро правової допомоги –

41800, м. Білопілля, вул. Соборна, 53. тел.(05443) 9-10-87

Краснопільське бюро правової допомоги –

42400, смт. Краснопілля, вул. Перемоги, 2. тел.(05459) 7-11-24, (05459) 7-11-74

Путивльське бюро правової допомоги –

41500, м. Путивль, пр-т Іоанна Путивльського , 46.  тел. (05342) 5-48-44, (05442) 5-49-44

Окрім того, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової допомоги –

0-800-213-103 (Цілодобово, у межах України – безкоштовно)

Зателефонувавши за ним, Ви зможете дізнатися адреси та контакти центрів у всіх регіонах України та отримати консультацію фахівців.