Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, в якому не встановлено конкретний час для виконання роботи. Обов’язок працівника працювати виникає лише тоді, коли роботодавець надає певну роботу, при цьому не гарантуючи її постійної наявності. Оплата праці регулюється статтею 21-1 Кодексу законів про працю (КЗпП) України.
На відміну від стандартного трудового договору, де роботодавець зобов’язаний постійно забезпечувати роботою, а працівник – бути на робочому місці за графіком, цей договір передбачає гнучкі умови. Роботодавець надає та оплачує роботу тільки тоді, коли вона є.
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% від загальної кількості його трудових договорів. Якщо роботодавець (або фізична особа-підприємець) використовує працю менше ніж 10 працівників, він може укласти лише один такий договір.
Зазвичай, трудовий договір з нефіксованим робочим часом обов’язково укладається в письмовій формі (згідно з п. 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП України). Однак, під час воєнного стану сторони можуть домовитися про іншу форму договору, що робить письмову форму необов’язковою.
Договір повинен містити таку інформацію:
Зразкову форму такого договору затверджено наказом Міністерства економіки України від 26.10.2022 № 4179.
Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів — 6 днів на тиждень. Мінімальна тривалість роботи за цим договором протягом місяця становить 32 години. Якщо працівник відпрацював менше, йому все одно мають виплатити зарплату не менше ніж за 32 години.
Заробітна плата виплачується за фактично відпрацьований час. Якщо працівник погоджується працювати поза межами базових годин або днів, його робота оплачується за ставкою, не нижчою за встановлену договором. У разі перевищення нормальної тривалості робочого часу, оплата відбувається згідно зі статтею 106 КЗпП України.
Щорічна основна відпустка для працівників з нефіксованим робочим часом становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік.
Розірвати договір працівник може на загальних підставах. Крім того, в договорі можуть бути встановлені додаткові підстави для його припинення, пов’язані з поведінкою працівника або економічними чи технологічними змінами.
Роботодавець не має права забороняти працівнику з таким договором працювати за сумісництвом. Якщо працівник відпрацював за договором з нефіксованим часом більше 12 місяців, він має право вимагати укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах стандартного графіка роботи.
За матеріалами: Державна служба України з питань праці – Державна служба України з питань праці (dsp.gov.ua)
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
