Деякі питання надання відстрочки від призову на військову службу під час дії мобілізації та застосування положення абзацу 10 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Відповідно до абз. 10 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»( Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду.
Під час застосування цієї норми часто виникають питання, якими саме документами підтверджується вказана підстава для надання відстрочки.
Для цього необхідно надати висновок МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я щодо необхідності здійснення постійного догляду, а також документи, які підтверджують факт здійснення догляду та родинні зв’язки.
Доказом здійснення постійного догляду можуть бути посвідчення, довідки про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Такий догляд на непрофесійній основі й компенсація оформлюються зазвичай членами сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки з особою, що потребує догляду, через органи соціального захисту населення відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою КМУ № 859.
Ще один спрощений механізм підтвердження здійснення догляду був також запроваджений Правилами перетинання державного кордону. Вони передбачають, що за зверненням особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу місцевої ради відповідний орган може провести обстеження дома та скласти акт встановлення факту здійснення догляду. Цей акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням. Цей механізм за аналогією може бути використаний і для отримання відстрочки.
Але часто керівники ТРЦК відмовляють у наданні відстрочки особам, які здійснюють постійний догляд за хворими особами та отримують відповідну компенсацію за догляд на непрофесійній основі, посилаючись на те, що висновки ЛКК ( форма № 80-4/о затверджена Наказом МОЗ України № 407 від 09.03.2021 р. «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я») не є підставою для надання відстрочки, тому що в Положенні «Про лікарсько-консультативну комісію», яке затверджене Постановою КМУ від 21 листопада 2013 р. № 917,передбачена компетенція ЛКК, яка визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі – діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.
Так, дійсно законодавством чітко не врегульовано дане питання, а тому доказування здійснення постійного догляду за хворими, які його потребують , для цілей надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за вищезазначеною підставою, можливо вирішити в суді.
З такого питання є позитивні рішення суду.
Наприклад, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/8464/23 від 20.11.2023 року вказано наступне.
Стаття 23 Закону №3543-ХІІ визначає умови надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У відповідності до положень абзацу 10 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
Абзацом 17 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому – дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
З аналізу наведених законодавчих приписів слідує висновок, що Закон №3543-ХІІ передбачає альтернативу для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації шляхом надання висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я для осіб, які потребують постійного догляду.
Висновок ЛКК за станом здоров`я підтверджує, що особа є невиліковно хворим, який через порушення функцій організму не здатний до самообслуговування та потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, постійного стороннього догляду.
Така довідка містить підписи голови, членів та секретаря лікарсько-консультативної комісії та печатку цієї комісії.
Сам висновок засвідчує наявність у особи порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Як вбачається з рішення виконавчого комітету сільської ради про призначення компенсації фізичним особам, які надають послуги з догляду на непрофесійній основі, позивач здійснює догляд за своїм батьком на непрофесійній основі.
А тому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, що позивач не здійснює постійного догляду за батьком, оскільки з вищенаведених документів вбачається наявність у особи невиліковних хвороб, які не дають змоги самостійно пересуватись та обслуговуватись, тобто є постійними, відповідно він не може обходитись без постійного стороннього догляду, який здійснює позивач.
За наведених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що позивач надав необхідні документи для розгляду питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому не розглянувши питання про надання відстрочки відповідач діяв неправомірно.
Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Тому суд визнав дії відповідача (ТРЦК) протиправними щодо відмови розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивача і зобов’язав відповідача розглянути питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивача, на підставі положень абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Позитивні для позивачів рішення прийняті й іншими судами, рішення яких можливо переглянути за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/117444750
А тому, саме судове рішення може розв’язати спірне питання між військовозобов’язаними та ТРЦК та СП щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для вказаної категорії осіб, які здійснюють постійний догляд за хворими членами сім’ї.
Акцентуємо увагу на тому, що саме військовозобов’язані повинні повідомляти органи ТЦК та СП про зміни в сімейному стані, які надають право на відстрочку відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Краснопільське бюро правової допомоги
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
👍