23 роки тому у селі Іволжине фотокор газети «Сумщина» Володимир Коваленко зробив знімок, який став справжньою капсулою часу. На фото — ветеран сумського футболу Микола Довганюк, який відзначав свій 50-річний ювілей, зі своєю дворічною онучкою Юлею. Ця світлина не лише зафіксувала щасливий момент, але й відкрила вікно в дивовижну історію людини, яка поєднала військовий обов’язок, цивільну службу та незгасну пристрасть до футболу.
Микола Довганюк, полковник у відставці, який нещодавно відсвяткував своє 72-річчя, згадує, що його футбольна кар’єра розпочалася у 15 років. «Уроки футболу опановували, граючи вулиця на вулицю. Це були справжні баталії! Ми ганяли м’яча годинами без відпочинку, хотіли бути схожими на наших кумирів із київського “Динамо”».
Після 8-го класу, разом із кількома друзями, його запросили до дорослої команди «Сільгосптехніка», яка виступала у чемпіонаті Краснопільського району. Для 15-річних хлопців це було наче участь у чемпіонаті СРСР. Саме тоді, у своєму першому матчі проти команди з Хмелівки, Микола відбив пенальті, що стало для нього справжнім тріумфом. «Яким героєм я себе почував, коли старші хлопці плескали по плечу і казали, що я просто молодець!» — згадує він. Згодом Микола почав грати за команду «Лісгосп» на запрошення братів Чухлебових.
Після школи Микола Довганюк вступив до військово-авіаційного училища та опановував фах вертолітника. Але навіть військова служба не змогла пригасити його любов до футболу. Під час однієї з відпусток він зіграв за краснопільський «Явір» і навіть забив гол, отримавши преміальні 5 карбованців. Тоді ж він познайомився з директором лісгоспу Володимиром Саєнком, дружба з яким триває вже майже півстоліття.
За 20 років служби в повітряних військах Микола Васильович брав участь у бойових діях в Афганістані, за що має три бойові відзнаки.
Після звільнення в запас Микола Довганюк швидко адаптувався до цивільного життя, працюючи на відповідальних посадах у сфері хлібопродуктів. Паралельно він продовжував грати у футбол та футзал за команди ветеранів, зокрема за «ЗеВС», «Вікторію» та «Ніколь». Найбільших успіхів він досяг у футзалі, захищаючи ворота «Ніколі». Його колекція нагород вражає: 14 відзнак різного ґатунку за успішні виступи на всеукраїнських змаганнях, чотири рази він ставав чемпіоном України, дев’ять — призером, а також вигравав Кубок і Суперкубок.
Микола Васильович не лише грав, а й активно підтримував розвиток футболу в регіоні. Він допомагав у проведенні турнірів, особливо для команди «Явір», яка виступала у першості України. Одного разу, під час кубкової зустрічі з вищоліговим «Дніпром» у 2002 році, він надав краснопільській команді транспорт свого підприємства, адже інші керівники відмовили. Цей «раритетний» автобус так вразив тренера «Дніпра» Євгена Кучеренка, що він після матчу ганьбив своїх гравців, порівнюючи їхні умови з умовами «Явора».
За матеріалом Г. Реви
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
