Новини Краснопільщини

24.04.2023

469

Люди

ВОЛОДИМИР ГОЛОТА: «ДОВЕЛОСЯ НА ВИКЛИК ПІСЛЯ ОБСТРІЛІВ НА ОСОБИСТЕ ЖИТЛО ВИЇЗДИТИ»

Начальник караулу 4 державної пожежно-рятувальної частини (смт Краснопілля Сумського району) 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області Голота Володимир Іванович нещодавно отримав
нагороду – медаль «15 років сумлінної служби», яку вручив йому під час свого перебування на Сумщині Голова державної служби України з надзвичайних ситуацій С.Крук.

Володимире Івановичу, стати пожежним-рятувальником, це мрія дитинства?

Можна сказати, що так. У мене було два бажання на вибір – стати поліцейським або пожежником.
Але другий варіант мені подобався більше. Тому, після півторарічної строкової служби в армії у 2006 році, прийшов до пожежно-рятувальної частини, відтоді несу тут службу.

Маєте спеціальну освіту?

Так. Спочатку пройшов курси строком три місяці в Сумах, після чого став до роботи пожежним-рятувальником, згодом, щоб здобути вищу освіту, вступив на заочне навчання до Харківського
університету, поступово переходячи на службі від пожежного-рятувальника до командира відділення, після здобуття вищої освіти за спеціальністю «Пожежна безпека» став начальником караулу.

У чому полягає Ваша робота?

Я керую караулом, зі мною на службу на добове чергування заступає чотири особи, які мені підпорядковуються. Це – два пожежних-рятувальники, один командир відділення, водій автомобіля і я. Моє головне завдання – зберегти особовий склад, щоб з ними нічого не трапилося. Всі вони знають свої обов’язки, ми злагоджено працюємо, не треба вже нікого вчити, тому чітко виконуємо роботу.

Починаючи з 24 лютого, у якому режимі працюєте?

Незвичайний режим, бо ми не звикли до такої роботи – працювати там, де стріляють. Можна
сказати, що до нашої довоєнної роботи додався ще один пункт, який ми виконуємо. Раніше, крім
пожеж, ми виїздили на ДТП та інше, а зараз, після обстрілів спалахують пожежі, гасимо її, а обстріли
знову починаються. Але колектив згуртований, переживаємо і це, вже звиклися, робимо роботу далі.

Володимире Івановичу, особисто у Вашій практиці, були виклики не на пожежу?

Так. Багато років тому, коли ще не був начальником караулу, ми виїздили на виклик, знімав котика з дерева, який просидів там декілька днів, а господарка цієї тваринки звернулася до нас, щоб допомогли його спустити на землю. Тож за допомогою пожежної драбини (тополя дуже висока
була), довелося знімати. Також собаку витягували із каналізаційного колодязя, взагалі багато чого,
зараз всього і не згадаю. З недавніх подій – їздили на розбір конструкцій після обстрілів, навіть довелося на виклик після обстрілів на особисте житло виїздити.

Поясніть, будь ласка?

Минулого року, коли почалася евакуація з Краснопілля, мої дружина з донькою виїхали з
селища, тож вдома був сам. Заступив на зміну, а вночі «прилетіло» поблизу будинку, де я мешкаю.
Ми рано вранці приїхали все обдивлятися, виявилося, що у мене будинок був частково зруйнований. Тож, після зміни друзі та колеги зі служби допомагали прибирати все та відновлювати. Якби були вдома дружина з дитиною та спали у кімнаті, не знаю, що було б. Можна сказати, Бог врятував, що дівчат моїх не було у Краснопіллі у той час.

Яка Ваша ідеальна зміна на роботі?

Коли всі живі-здорові, відбули чергування та повернулися до своїх сімей. Буває, що і всю ніч доводиться працювати – виїздити на події, іноді всю добу, особливо у осінні та весняні періоди, коли загорянь багато, хлопці виснажуються.

Володимире Івановичу, Ваша сім’я вже вдома?

Так, вже повернулися після пів року відсутності.

Донечка знає, яка служба у її тата? Що говорить Вам, коли йдете на роботу?

Так, коли ходила до дитсадка, була з дітками у пожежно-рятувальній частині на екскурсії і ще кілька разів. Зараз їй вісім років. Проводжаючи мене на службу, цілує зранку, і каже: «Я тебе чекаю завтра». А наступного дня вимагає до себе посиленої уваги, адже день не бачилися, хоче, щоб скоріше повертався.
О.КИСЛЕНКО, газета “Перемога”