Микола Іванович Стьопченко – молодший сержант служби цивільного захисту, пожежний-рятувальник, 28 державного пожежно-рятувального поста с. Миропілля отримав нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації», який вручив йому під час свого перебування на Сумщині Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій С.Крук.
Миколо Івановичу, Миропілля – Ваша мала батьківщина?
Так, я тут народився, ходив до школи, яку закінчив у 2001 році, далі відслужив строкову службу у прикордонних військах. Перед тим, як стати пожежним-рятувальником працював близько чотирьох
років на залізниці у Дніпрі.
Який маєте стаж роботи у цивільному захисті?
Пожежним-рятувальником працюю восьмий рік. Чому я на цій службі – навіть не знаю, запропонували – пішов, можу сказати, що мені ця робота дуже подобається, не жалкую, що я тут.
Ваші обов’язки на пожежі?
Діємо за обставинами, передусім перевіряємо, чи є загроза чиємусь життю, дивимося чи немає людей та першочергово рятуємо їх, потім майно та гасимо пожежу.
Яким є гарне чергування для пожежного-рятувальника Миколи Стьопченка?
Чергування, коли немає викликів, і всі живі-здорові.
На Вашу думку хто може бути пожежним-рятувальником?
Вважаю, що може бути кожен, якби людина спробувала хоча б раз попрацювати у надзвичайній ситуації і їй це сподобалося, то вона б залишилася у цій професії. Багато хто думає, особливо молодь, що на такій службі не багато заробиш, що на заробітках заплатять більше грошей. Але у нас
стабільна заробітна плата, соціальні гарантії. Я, наприклад, уже не пішов би на іншу роботу.
Миколо Івановичу, яке Ваше ставлення до нагороди?
Я пишаюся відзнакою і вважаю, що це не моя особиста нагорода, це відзнака усього нашого 28
державного пожежно-рятувального поста с.Миропілля, я тут не кращий від усіх, ми всі рівні, кожен із моїх колег достойний такої нагороди.
Яке побажання кажете своїм колегам, які міняють вас на чергуванні?
Бажаємо «сухих рукавів».
Крім пожеж, на які випадки доводилося виїздити за час Вашої служби?
За час моєї служби багато чого було, й машини витягували із сніжних заметів, але, в основному
це загоряння через пожежі. Зараз багато викликів, пов’язаних з обстрілами, вони всі для мене пам’ятні. Але найбільше мені закарбувався у пам’яті випадок із фермерським господарством. У Миропіллі є фермер, який займається тваринництвом, йому росіяни поцілили і спалили ангар із сіном. Ми виїхали гасити ту пожежу, а це відкрита місцевість, з кордону гарно нас видно, як на долоні. Не те, що страшно, а відчувається, що за тобою хтось спостерігає. Але нічого, працюємо далі, така у нас робота.
Миколо Івановичу, Ваші діти знають, де працює їх тато?
Так, старшій доньці 14 років, вона обізнана з моєю службою. Син не дуже розуміє, йому лише два роки, хоча іграшковою пожежною машинкою грається, каже: «Татова машина».
Як відновлюєтеся після важкого чергування?
Взагалі настрій у пожежних-рятувальників завжди має бути оптимістичний. Особливих захоплень не
маю, я – хлопець сільський, тому на городі відпочиваю працюючи, хоча це фізична праця, але все одно, це ж природа… На риболовлю можу з’їздити. Раніше з колегами збиралися сім’ями, чи на річку, чи десь посидіти, відпочити, зараз вже не так часто. З колегами спілкуємося постійно, допомагаємо один-одному, у нас дуже дружний колектив, як друга сім’я.
О. КИСЛЕНКО, газета “ПЕРЕМОГА”
Телефони для довідок (05459) 7-13-64, 050-064-94-14, 098-706-75-24
У кожного свій фронт. Тримаймося!
Це точно!💓
🤟👍
Наші пожежники
І наші)))
💓🤓
Ольга Лопатка
Кум молодчинка!
Ти заслуговуєш!
👍
Пишаюся своїм татом!❤️
👍✌❤
💞👍
❤️👍